Інвестиційна діяльність
Кіпр 38,6 5,?
Швейцарія 35,2 4,7
Російська Федерація 37,8 5,0
інші країни 258,6 34,6
Тому створення відкритої, орієнтованої на експорт моделі економі¬ки значною мірою залежить від рівня активності іноземних інвесторів на території України, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці. Згідно з розрахунками вітчизняних економістів, орієнта¬ція тільки на внутрішні резерви може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме 20 і навіть більше років. Потреба у кредитних ресурсах тільки для підтримки дотованих галузей більш ніж утричі перевищує наші кредитні можливості.
Розраховуючи на фінансову допомогу збоку, слід всебічно проана¬лізувати ситуацію, що склалася на світовому фінансово-кредитному ринку. Обговорення цієї проблеми на міжнародній конференції, про¬веденій Міжнародним банком реконструкції та розвитку, показало, що вільні кредитні ресурси на світовому ринку капіталів практично від¬сутні. За даними японських експертів, усі кредитні ресурси з ура¬хуванням коштів міжнародних економічних організацій оцінюють¬ся на суму приблизно 140 млрд. дол. США. Водночас світова потре¬ба в них (включаючи розвинені західні країни) становить близько 270 млрд. дол. США, у тому числі потреба розвинених країн Захо¬ду - 190 млрд. дол. США, країн, що розвиваються, - 60 млрд. дол. США.
2. Особливості і форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.
Поняття інвестиції на практиці пов'язане з визначенням об'єктів вкла¬день, інвестиційного процесу, інвестиційної діяльності.
За об'єктами вкладень інвестиції поділяються на виробничі та фі¬нансові,
Виробничі інвестиції- це вкладення цінностей у реальні активи, по¬в'язані з виробництвом товарів (послуг), з метою одержання прибутку (доходу). Цей тип інвестицій забезпечує приріст реального (фізичного) капіталу. Виробниче інвестування означає організацію виробничого про¬цесу, тобто створення (придбання, будівництво тощо) виробничих потуж¬ностей і наймання робочої сили.Фінансові інвестиції- це вкладення в цінні папери. На відміну від виробничого фінансове інвестування не передбачає обов'язкового ство¬рення нових виробничих потужностей і контролю за їх експлуатацією. У сучасних умовах фінансовий інвестор, як правило, не бере участі в управлінні реальними активами, покладаючись у цьому на фахівців-менеджерів. Тому процес фінансового інвестування зовні виражається у формі купівлі-продажу цінних паперів.
Існує також поняття "споживчі інвестиції". В окремих зарубіжних еко¬номічних джерелах цей термін застосовується для позначення вкладень споживачів у товари тривалого користування або нерухомість. По суті, цей об'єкт вкладень споживачів не відповідає поняттю інвестицій, бо не передбачає одержання прибутку і збільшення капіталу. Ці вкладення до¬цільно оцінювати як форму заощаджень. Водночас вкладення в неру¬хомість можуть набрати й інвестиційних ознак. Наприклад, при високих темпах інфляції збільшуються і заощадження, тобто підвищується гро¬шова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування. Окремі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна в комерційних цілях (наприклад, здавання кварти¬ри в оренду).
Відмінність інвестицій основних об'єктів інвестування - виробничих і фінансових - розкривається лише у процесі їх руху, інвестиційної діяльності.
Загалом інвестиційна діяльність охоплює такі етапи: формування на¬громадження - вкладення ресурсів (інвестування) - одержання прибут¬ку. Одержання прибутку і приросту капіталу є основною метою інвесторів. Характеристики прибутку визначають усі параметри інвестуван¬ня, тобто вкладення ресурсів. Відповідно до мети інвестиційної діяль¬ності корпорації в ринкових умовах вирішуються такі інвестиційні зав¬дання: по-перше, реалізується вибір інвестиційних проектів і здійснюється розміщення капіталів відповідно до обраних проектів; по-друге, здійснює¬ться оптимізація або постійне коригування капітальної структури фірми залученням джерел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків); по-третє, формуються нагромадження і розподіляються дивіденди, завдяки обґрунтованій дивідендній політиці оптимізується пропорція між інвестиціями та дивідендами. Методи вирішення зазначе¬них завдань і визначають показники процесу інвестування (основного етапу інвестиційної діяльності) кожної конкретної фірми.