Чистий продукт та його структура

Сучасним методом прискорення науково-технічного розвитку, оптимізації фонду нагромадження є широке використання лізингу.

Лізинг – довготермінова оренда машин і устаткування, транспортних засобів тощо, яка передбачає можливість їх викупу орендатором.

На оптимізацію фонду споживання та фонду нагромадження істотно впливає процес інтенсифікації суспільного виробництва. Ще одним важливим фактором радикальної зміни у співвідношенні цих фондів є проведення активної структурної політики. Уряд насамперед повинен з’ясувати економічну доцільність існування деяких базових галузей промисловості у теперішніх обсягах і обрати найперспективніші наукомісткі та високотехнологічні галузі.

Основними критеріями вибору цих галузей є: експортний потенціал або можливість його нарощування; прискорений розвиток цих галузей, який сприяє підвищенню конкурентноздатності більшості галузей промисловості (їх модернізації, підвищенню ефективності); можливість заміни імпорту.

До найперспективніших галузей в Україні належать електроніка, машинобудування, чорна металургія, кораблебудування, трубопровідний транспорт, аерокосмічні ракети й апарати, сільське господарство, харчова і текстильна промисловість, охорона здоров’я, охорона навколишнього середовища. Їх передусім повинна фінансово підтримувати держава, постачати ресурсами, вони мають користуватися податковими, кредитними пільгами тощо. Але в Україні у 1990-2000 рр. питома вага чорної металургії в галузевій структурі промислового виробництва зросла з 11 до 27 %, тоді як легкої промисловості скоротилася з 10,8 до приблизно 1,6 %.

Певну роль у поліпшенні структури фонду нагромадження відіграє зменшення частки військових витрат, скорочення витрат на утримання державного апарату та ін. Однак а Україні в 90-х роках частка витрат на утримання уряду зростала.

Для вдосконалення структури фонду споживання важливе значення має підвищення якості продукції, скорочення витрат на її зберігання та споживання, розширення її асортименту тощо. Розв’язати цю проблему за рахунок імпорту продовольчих та інших груп товарів неможливо, оскільки це гальмує національне виробництво й Україна може повністю перетворитися на ринок збуту іноземних товарів. Важливим напрямом вдосконалення фонду споживання в Україні є скорочення суспільних фондів споживання за рахунок окремих пільг, надмірно високих пенсій для державних службовців тощо. В Україні налічується майже 18 млн. пільговиків.

Висновки

Діюча система національних рахунків як міжнародний стандарт складається з двох рівнів:

- зведені рахунки, що характеризують рух ВВП, національного доходу НД, фінансування капіталовкладень, операції з іншими країнами;

- конкретизовані рахунки, що показують міжгалузеві зв’язки, рух доходів, розподіл і кінцеве споживання їх.

Система національних рахунків включає головні показники, які характеризують рух ВВП: чистій внутрішній продукт ЧВП, національний доход НД.

ЧВП визначається як різниця між ВВП та річними амортизаційними відрахуваннями. Він показує, яку величину виробництво реально додало до добробуту суспільства.Національний доход – це чистій продукт суспільства, або новостворена вартість. Кількісно його можна визначити як різницю між ЧВП і непрямими податками. Національний доход поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.

Що є джерелом національного доходу? Відповідь на це запитання здається дуже простою – праця людини. Загалом така відповідь правильна, але вимагає певних уточнень, оскільки, наприклад, в такому разі можна запитати, що створюють поліцейський, чиновник, служитель культу, вчитель, учений, які теж займаються певним видом праці. Тому не дивно, що вже впродовж кількох століть ведеться дискусія щодо джерел національного доходу. Так, в Україні при обчисленні цього показника досі не враховується внесок працівників сфери нематеріального виробництва у його створення. Це зменшує показники економічної могутності країни порівняно з економічним потенціалом інших держав.

Загальноприйняте, що національний доход створюється у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у торгівлі та громадському харчуванні (частково), у сфері зв’язку (частково).