Чистий продукт та його структура

Національний доход є частиною валового продукту, крім тих засобів праці, що витрачаються на відшкодування їх зношеної частини.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупність вартостей усіх товарів і послуг, виготовлених упродовж певного періоду, переважно одного року (без урахування повторного рахунку).

Модифікація ВНП – валовий внутрішній продукт (ВВП). Це сукупна вартість усіх продуктів матеріального и нематеріального виробництва, створених на території країни, незалежно від громадянства їхнього виробника.

ВВП відрізняється від ВНП на суму Ванникових доходів від використання ресурсів певної країни за кордоном без аналогічних доходів, вивезених із країни іноземцями. Іншими словами, при обчисленні ВВП враховують лише продукт, виготовлений всередині країни, і не враховують продукт, створений закордонними філіалами та відділеннями національних фірм.

Головні показники, які характеризують рух ВВП – це чистий внутрішній продукт ЧВП та національній доход.

Якщо ВВП зменшити на суму річних амортизаційних відрахувань, то отримаємо показник чистого національного продукту (ЧНП):

.

ЧВП допомагає визначити річний обсяг виробництва товарів і послуг, який національна економіка зможе спожити, не скорочуючи виробничі можливості майбутніх періодів.Коли із ЧНП вирахувати непрямі податки, отримаємо показник національного доходу:

.

В цей показник не включаються амортизаційні відрахування, непрямі податки, державні субсидії. Національній доход – це чистий продукт суспільства, або новостворена вартість.

Загальноприйнято, що національний доход створюється у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у торгівлі та громадському харчуванні (частково), у сфері зв’язку (частково).

Національний доход треба розподілити між окремими верствами, соціальними групами та індивідами.

Національній доход з погляду витрат праці поділяють на необхідний і додатковий продукт.

Необхідний продукт – частина національного доходу, яка використовується на відтворення людини: передусім витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби.

Додатковий продукт - частина національного доходу, яка використовується для розширення виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, спорудження розкішних особняків, будівництво дорогих яхт тощо).

На стадії розподілу необхідний і додатковий продукти розпадаються на первинні доходи. Основними формами таких доходів є заробітна плата, прибуток, відсоток, рента, дивіденди, орендна плата тощо. Серед цих доходів виділяють трудові й нетрудові. До трудових належать доходи, що створюються працівниками на підприємствах і в галузях і надходять у їх індивідуальне розпорядження у формі заробітної плати, а також доходи працівників міста і села від індивідуальної трудової діяльності й підсобного господарства. До нетрудових доходів, джерелом яких є додатковий продукт, належать частина прибутку підприємців, відсоток, рента, прибуток власників торговельного капіталу та ін.

Після розподілу національного доходу відбувається його перерозподіл. Він здійснюється через механізм ціноутворення (сфера обігу), сплати різних видів податків до державного бюджету та соціальних витрат держави, внесків громадян до громадських, релігійних, доброчинних фондів та організацій.