Виникнення та основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху

в) за рекомендацією Міністерства, Генеральна Асамблея пе¬реглядає формулу принаймні кожних 4 роки, забезпечуючи аде¬кватні ресурси для МКА, якщо такі розглядаються, визначає мі¬німальні й максимальні рівні внесків;

г) щорічні внески є обов'язкові й підлягають сплаті в першій чверті календарного року і, разом з відповідною супровідною до¬кументацією, відправляються в Центральний орган МКА до 31 березня. Непогодження з цією неодмінною умовою призводять до відмови в членських правах та до інших покарань за ухвалени¬ми рішеннями Міністерства;

г) будь-які члени організацій, які через особливі обставини не можуть сплачувати свій внесок, мають право звертатися до Генерального Директора за підтримкою. Такі прохання .повинні до¬ставлятися в Центральний Орган до 31 березня і супроводжува¬тися повною документацією. Рішення можуть повідомлятися в Міністерство (Правління).

Органи управління і конгрес. Керівними органами МКА є: Генеральна Асамблея, Регіональна Асамблея, Міністерства, Ре¬візійний і Контрольний Комітет, Президент.

Посадовою адміністративною особою МКА є Генеральний Ди¬ректор.

Всесвітній кооперативний конгрес може скликатися МКА за участю членів і широкої кооперативної публіки.

Час, місце зібрання, порядок денний і методи проведення конгресу вирішує Генеральна Асамблея.

Генеральна Асамблея є вищою владою МКА, складається з представників, призначених на відповідну посаду в організації на 4-річний термін, а також з одного представника від кожної Спе¬ціальної організації й Комітету.

Генеральна Асамблея збирається переважно кожних 2 роки. Екстраординарні збори Генеральної Асамблеї можуть бути скли¬кані за рішенням Міністерства, або за бажанням 1/5 членів ор¬ганізації, або 1/5 всіх представницьких голосів Генеральної Асам¬блеї.

Всі члени організації повністю підпорядковуються виконан¬ню їх фінансових зобов'язань і мають право одного представниць¬кого голосу.Чисельність представників визначається за кількістю внесків від голови служби МКА згідно з правилами, встановленими Генеральною Асамблеєю, за умови, що жоден член організації або група членів організації з однієї країни не повинен мати менше як 20 представницьких голосів, за винятком Президента МКА.

Генеральна Асамблея може обирати з-поміж членів пред¬ставників Аудиту і Контрольного Комітету, які складають не мен¬ше трьох і не більше п'яти членів.

На розгляд конгресу було подано також доповідь «Коопера¬тивні цінності в світі, що змінюється». В резолюції з цього питан¬ня, зокрема, підкреслювалося, що процес перегляду кооператив¬них вартостей здобув широке визнання серед організацій-членів МКА. Зазначалося, що в основу кооперативної концепції покла¬дено три фундаментальні ціннісні складові: рівність і справедли¬вість, добровільна й взаємна самодопомога, економічний і соціаль¬ний прогрес. Наголошувалося також, що підгрунтя кооперації становлять її члени, чиї інтереси й потреби завжди мають відоб¬ражатися в завданнях і діяльності кооперативних організацій. Маючи на увазі цей аспект, конгрес визнав, що кооперативи по¬винні проявляти свої фундаментальні цінності через економічну діяльність для задоволення потреб членів, через демократію участі, розвиток людських ресурсів, соціальну відповідальність, національне й міжнародне співробітництво.

З 1921 по 1966 р. діяла Міжнародна кооперативна жіноча гільдія, яка в 1921 р. об'єднала 27 млн. жінок-кооператорів з 20 країн. Ця жіноча кооперативна організація була самостійною й незалежною: вона скликала свої конгреси й мала свої керівні органи. Між¬народна кооперативна жіноча гільдія провела велику роботу щодо підвищення громадського становища жінок, розширення їх освіти, досягнення їх політичної та економічної рівності, поліпшення життя їх родин тощо. Через фінансові труднощі в 1963 р. гільдія зупинила роботу на три роки, а в 1966 р. ввійшла до МКА як Жі¬ноча кооперативна консультативна рада (ЖККР), що об'єднує жінок-кооператорів з багатьох країн світу.

ЖККР консультувала МКА з проблем жіночого кооператив¬ного руху, провадила освітню й дослідницьку діяльність, вста¬новлювала контакти з жінками-кооператорами та національними жіночими організаціями, вела боротьбу за рівні права жінок та чоловіків в освіті, професійному навчанні, оплаті праці, в висуван¬ні на керівні посади, а також співпрацювала з ООН та її спеціалі¬зованими установами, іншими міжнародними організаціями.