Натуральне господарство; функції грошей; ринок
Звідси випливають три важливих висновки, які характеризують сутність грошей: по-перше, гроші- це історично визначена, властива товарному виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, й тому ми повинні сприймати їх не просто як річ, що спрощує мінові операції, а як суспільні відносини людей, виражені через гроші. По - друге, гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку. По - третє, гроші являють собою інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність, конкретність, дійовість.
З появою грошей з'являється й ціна. Ціна - це грошове вираження вартості, Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості.
Сутність грошей як загального еквівалента найповніше виявляється у функціях, які вони виконують. Гроші виконують взаємозалежні та взаємозв'язані функції:1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб нагромадження; 4) засіб платежу; 5) світові гроші. Гроші виконують ці функції по - різному.
В мірі вартості безпосередньо виражена роль грошей як загального еквівалента. Сутність її полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів. Виконувати цю функцію може лише той товар, який має власну вартість. І таким товаром стали з IV –III ст. до н.е. благородні метали - золота та срібло, а з другої половини XIX ст. монопольне становище закріпилося за золотом. Певна вагова кількість золота, прийнята за грошову одиницю, називається масштабом цін. З введенням у грошовий обіг паперових грошей, вони не маючи своєї власної цінності, отримували її лише тому, що заміняли в обігу цю певну вагову кількість золота. Функцією міри вартості гроші виконують ідеально. Тобто, присутність їх при визначенні ціни в грошах не обов'язкова, тому що відома фіксована величина грошового матеріалу (золота), закладеного в грошову одиницю, яка діє в даній державі.
Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його реалізація. Тобто, товар повинен перейти від продавця до покупця. І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вини повинні бути в наявності. В цій якості гроші виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між людьми з приводу купівлі - продажу необхідних їм товарів.
Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв'язує суперечності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі , ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля - продаж товарів може розриватися і в просторі , і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість криз надвиробництва товарів.
У третій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагромадження. У деяких випадках гроші вилучаються з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з обігу. По – друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє нагромадження грощей, а отже, й вилучення їх з обігу.
Коли Влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби. При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, за допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних для обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалась, золоті гроші залишали сферу обігу й перетворювалися у скарби.Згодом спосіб нагромадження скарбів поступається місцем нагромадженню, принцип якого зводиться до того, щоб якомога частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все більший і більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших верств населення , звідки гроші випускаються в обіг і куди вини повертаються знову.
Між функціями нагромадження скарбів і засобами обігу існує щільний взаємозв'язок. Розширення масштабів виробництва і товарообороту веде до того, що частина грошей, яка є у вигляді скарбів, втягується в процес обігу і функціонує у вигляді засобів обігу. Звуження скарбів обігу супроводжується вилученням частини грошей, перетворенням їх на скарби.