Податкове навантаження і податковий тягар

Податкові надходження до бюджету від продажу товарів в обсязі Qo одиниць обчислюються як добуток двох величин: T*Q0. Цю величину економісти називають податковим тягарем. На рис. 1 податковий тягар зображено як площу прямокутника Ps0PD0ea (площина В плюс площина С).

Рис 1. Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями на ринку.

Непрямий податок, як правило, розподіляється між споживачами і виробниками. Проілюструємо це положення для випадку призначення індивідуального акцизу на ринку сигарет.

Оскільки до встановлення акцизного податку ціна виторгу була такою ж як і рівноважна ціна Ро, обсяг продажу Qo забезпечував виробникам виторг у сумі P0*Q0. Після призначення податку ціна виторгу виробника впала до рівня Ps0. Отже, тепер виробники отримуватимуть від реалізації Q0 одиниць товару виторг у сумі Ps0*Q0. На рис. 1 показано, що величина вартості

P0*Q0-Ps0Q0=(P0-Ps0)*Q0

-це та частина податкового тягаря, що припадає на виробників сигарет; вона показана площиною В.

Споживачі до встановлення податку платили за пачку сигарет ціну Р0. Їхні видатки на придбання Q0 одиниць цього товару у вартісному виразі становили величину P0*Q0. Після запровадження непрямого податку за ту ж саму кількість придбаного товару вони заплатять суму – Pd0*Q0, адже нова рівноважна ціна зросла до рівня Pd0. Податковий тягар, що сплачують споживачі, на рис. 1 зображено прямокутником P0Pd0ek (площина С). Його можна визначити і таким чином:

Pd0*Q0-P0*Q0=(Pd0-P0)*Q0

Додавши податковий тягар, що лягає на кожну із сторін ринкових відносин, ми отримаємо загальний результат податку:

(Pd0-P0)*Q0+(P0-Ps0)*Q0=(Pd0-P0+P0-Ps0)*Q0=(Pd0-Ps0)*Q0=T*Q0Чим нееластичнішим є попит і пропозиція, тим меншим буде зниження обсягу виробництва, що виникає внаслідок зростання ціни після запровадження непрямого податку. Галузі, товари яких нееластичні за попитом і пропозицією, більш придатні для непрямого оподаткування, ніж галузі, в яких виробляються товари і послуги, що характеризуються високим рівнем цінової еластичності попиту і пропозиції.

Співвідношення коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції, обчислених у межах відрізків ее’ і еа, що утворюються на кривих попиту і пропозиції, зображених на рис.1, визначає розподіл податкового тягаря між споживачами і виробниками.

Основний тягар непрямого податку припадатиме на відносно більш нееластичну сторону ринку. Наприклад, коли в точці вихідної ринкової рівноваги (точка е на рис.1) Еd>Es, то більша частина податкового тягаря ляже на плечі споживачів. Якщо ж Еd=Es, то податковий тягар поділиться порівну між покупцями і продавцями.

Коефіцієнти цінової есластичності попиту і пропозиції для вихідної точки рівноваги е, що встановилась на ринку товару, на який уряд хоче ввести непрямий податок, можна більш-менш точно визначитись емпірично.

Якщо є достовірні відомості про Р0, Q0, Ed, Es, то тоді можна прогнозувати можливі зміни в рівноважній ціні, кількості рівноваги, розподілі податкового тягаря після введення непрямого податку.

З’ясування ролі, яку відіграють еластичність попиту і пропозиції у розподілі податкового тягаря, дозволяє отримати відповідь на питання: чому в багатьох країнах індивідуальний акциз призначається на такі товари, як тютюнові вироби та алкогольні напої?

Рис.2. Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями на ринку.

Одне з популярних пояснень таких дій уряду, що влаштовує, в першу чергу, уряди держав, а не споживачів названих товарів, таке: алкоголь і тютюн шкідливі для зоров’я громадян, і тому в інтересах держави необхідно обмежувати їх споживання, тому на ці товари запроваджується непрямий податок.