Внутрішні чинники економічного розвитку України
По-перше, це ускладнений доступ до традиційних джерел економічних ресурсів, куди включаються не лише фінансово-кредитні, а й організаційно-технічні, інформаційні, кадрові тощо.
По-друге, це високий рівень ризику та нестабільності підприємницької діяльності, зокрема, інноваційної підприєм-ницької діяльності.
По-третє, це відсутність інституційних інструментів вирішення проблем ресурсного забезпечення інноваційного підприємництва.
Учетверте, це відсутність сформованого прошарку інноваційно-орієнтованих суб'єктів малого і середнього підприємництва. Ми багато говоримо про середній клас, але мало створюємо умов для його створення.
І п'ята проблема, це несформованість та бездіяльність мережі об'єктів інфраструктури забезпечення реалізації інноваційних проектів. Чи це є гарна динаміка?! Скільки у нас сьогодні бізнес-інкубаторів, кількість яких збільшилася в 2,5 разу? В 2004 році ми мали 73 бізнес-інкубатори, бізнес-центрів - 300, регіональних фондів підтримки - 149, і навіть 17 технопарків. Але скільки з них діють? В кращому випадку, половина. З організаційної точки зору, з точки зору реєстрування, вони рахуються, а діють, по справжньому, лише одиниці. Чому? Основна причина - не створені відповідні умови.
Які сьогодні можуть бути головні завдання державної стратегії сприяння розвиткові інноваційного підприємництва? Це упорядкування і вдосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує безпосередню діяльність інноваційного підприємництва.
Це удосконалення податкової політики стосовно інноваційної діяльності підприємницьких структур. Це формування різних механізмів фінансового забезпечення інноваційної діяльності. Це стимулювання масового створення об'єктів нефінансової структури інноваційної діяльності. Сприяння і вирішення проблеми кадрового забезпечення, стосовно безпосередньо інноваційної діяльності. Не можна сьогодні обійтись і без механізму запуску саморозвитку інноваційного підприємництва.
Тому сьогодні без створення самоорганізаційних інститутів, об'єднань, асоціацій, які б сприяли розвиткові взагалі й інноваційному безпосередньо, ускладнюється і сам розвиток структури інноваційної діяльності.
І на завершення хочу назвати деякі основні чинники, внутрішні і зовнішні, підвищення інноваційного потенціалу економіки України.
Внутрішніх чинників підвищення інноваційного потенціалу України, на нашу думку, повинно бути поки що 10.
•В першу чергу, це вдосконалення інституційно-правового забезпечення інноваційного розвитку.
•Друге, це переорієнтація існуючої державної економічної політики на зміну ставлення до науки, статусу науковця в суспільстві. На жаль, статус науковця - не на першому плані.
•Третє, це зростання обсягів і ефективності державного фінансування науки. Те, що наука мало фінансується, це один бік справи, інший - що неефективно використовуються й кошти, які сьогодні відраховуються з бюджету.
•Четверте, це коригування складу програм, що фінансуються безпосередньо з бюджету, за пріоритетними напрямами розвитку.
•П'яте, це сприяння інноваційному розвиткові регіонів. Ми забуваємо про мезорівень. Це стосується і галузевого підходу до інноваційного розвитку.
•Шосте, це запровадження системи стимулювання розвитку малого і середнього інноваційного підприємництва.•Сьомий стратегічний пріоритет підтримки інноваційного розвитку - удосконалення системи банківського кредитування і страхування інноваційної діяльності.
•Восьме, це різні форми економічного стимулювання інвесторів.
•Дев'яте, це розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.