Внутрішні чинники економічного розвитку України

Експорт алюмінію та виробів з нього зріс у 1,5 разу при фактично незмінних фізичних обсягах. Випереджаюче зростання цін мало місце при експорті продукції хімічної промисловості, особливо органічних хімічних сполук та мінеральних добрив, фізичні обсяги останніх навіть скоротилися.

Відтак в той час як в експортних галузях прискорено формувалися додаткові фінансові ресурси, пріоритетність цінових чинників конкуренції не заохочувала до їхнього інвестування у якісне переозброєння виробництв та інноваційні процеси у галузях; існує загроза надмірного насичення фінансовими ресурсами експортних галузей, які не спроможні забезпечити достатньо високих темпів розвитку та мають обмежені перспективи розширення, зважаючи на прогнози розвитку світових ринків (насамперед, виробництв низько-технологічної продукції), через відсутність належних інструментів міжгалузевого перерозподілу доходів. Це загрожує уповільненням темпів і зниженням якості економічного зростання, виникненням інфляційного надлишку грошей в економіці, або їхнім відпливом по рахунках руху капіталу. Процеси неврегульованої експансії капіталів, нагромаджених в експортних галузях, стали одним з детонаторів суспільно-політичної кризи в Україні наприкінці 2004 року;

•експортна модель значно підвищує обтяжливість адміністрування ПДВ: у 2004 році 41,6 % нарахованого ПДВ було сплачено у вигляді відшкодування експортерам. Згідно висновків МВС України, сфера відшкодування цього податку стала містким полем для розвитку корупції та зловживань;

• встановлюється жорсткий зв’язок монетарної політики з операціями НБУ на валютному ринку: прагнучи утримати гривню від подорожчання внаслідок значного позитивного торговельного сальдо, Нацбанк вимушений здійснювати гривневі інтервенції і одночасно проводити стерилізацію приросту грошової маси, накладаючи досить жорсткі обмеження у банківській сфері, що додатково обмежує процеси міжгалузевого переливу капіталів;

• створюється високий рівень залежності внутрішньої економічної динаміки, включаючи основні макроекономічні пропорції, від зовнішніх, непідконтрольних національному урядові чинників.Відбитком на економічній політиці впливу політичних процесів, пов’язаних з підготовкою до президентських виборів 2004 року, стало внесення певних корективів до експортної моделі економічного зростання. Ця корекція полягала насамперед у значному посиленні фіскального тиску на економіку з метою отримання додаткових коштів для фінансування соціальних видатків бюджету та пенсій. Зокрема, у 2004 році обтяжливість ПДВ зросла до 4,9 % ВВП проти 4,7 % у 2003 році, реальна ефективна ставка податку на прибуток підприємств склала 26,4 % за номінальної ставки 25 % (у 2003 році реальна ефективна ставка цього податку становила 35,3 % за номінальної ставки 30 %).

При цьому зростання бюджетних видатків відбувалось на тлі збереження територіальної та галузевої нерівності у податковому навантаженні на бізнес, високого рівня корупції через недосконалість механізмів податкового адміністрування, що обумовило недостатню ефективність їхнього використання та значну кількість прямих зловживань у цій сфері.

Зважаючи на те, що понад 63 % видатків зведеного бюджету було сконцентровано у другому півріччі, причому 46,5 % - у вересні-грудні 2004 року, в економіці України відбулося нагромадження макроекономічних диспропорцій, пов’язаних з посиленням тиску на ринок з боку споживчого попиту, що насамперед відбилося зростанням споживчих цін. Між тим, в період найактивніших бюджетних видатків завдяки стерилізаційній політиці НБУ грошова пропозиція в Україні скорочувалася (загалом за жовтень-листопад грошова маса М3 зменшилася на 9,6 %, або 5 млрд. гривень), що стало однією з причин сповільнення темпів економічного зростання з вересня 2004 року. Відтак фіскалізація економічної політики та наступні ринкові диспропорції стали вагомими економічними передумовами кризових явищ у політичній сфері наприкінці 2004 року.

Політична криза листопада-грудня 2004 року наклала помітний відбиток на макроекономічну динаміку не лише кінця 2004 року, але й першого кварталу 2005 року. Якщо безпосередній вплив кризи на валове виробництво виявився не дуже помітним, в грошово-кредитній сфері кризові явища позначилися значним загостренням диспропорцій. Відбулася втрата комерційними банками частини депозитів населення та суб’єктів господарювання, що, разом з підвищенням ризикованості економічної діяльності, призвело до різкого згортання кредитування.

Загроза кризи ліквідності низки комерційних банків обумовила необхідність використання спеціальних обмежувальних заходів Національного банку, які дозволили запобігти масштабній кризі, проте, логічно продовживши політику попередніх місяців, призвели до втрати позитивного впливу динаміки монетарної сфери на економічне зростання. Станом на кінець року депозити юридичних осіб зменшилися порівняно з 1 жовтня на 1,3 млрд. грн., фізичних – на 3,2 млрд. грн., у тому числі в національній валюті – на 3,1 і 5,1 млрд. грн. відповідно. Обсяги кредитування в національній валюті скоротилися на 0,5 млрд. грн. (перед цим за 9 місяців року вони зросли на 12,1 млрд. грн.). Незважаючи на те, що за останній квартал НБУ спрямував на рефінансування комбанків 19,3 млрд. грн., або 94 % усього річного обсягу, мобілізувавши лише 1,7 млрд. грн., рівень монетизації економіки за цей період знизився. Протягом першого кварталу 2005 року. НБУ змушений був здійснювати заходи щодо стерилізації коштів, наданих в процесі антикризового рефінансування.