Економічний розвиток України в II половині XVII – на початку XX ст

- реформа повністю зберегла поміщицьке землеволодіння;

- селянські земельні наділи зменшились з 15% загальної площі землі селяни втратили 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менші 5 десятин, тобто менше норми середнього прожиткового мінімуму;

- селянам поміщики виділяли гірші землі, а іноді й взагалі непридатні для хліборобства;

- селянський наділ роздрібнювався на декілька ділянок і різних місцях;

- земельні наділи селян повинні були протягом 49 років викупити у поміщиків за цінами, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю. Станом на 1906 рік поміщики одержали від селян за землю 382 млн. крб. в той час як її ринкова вартість становила 138 млн. крб.;

- пани поміщики оформляли уставні грамоти розмірів земельних наділів селян, останні перебували у становищі тимчасово забов’язаних. Вони змушені були впродовж двох років відбувати панщину або платити оброк;- державні селяни (50%) мали право викупити свій наділ у відповідності до спеціального закону про поземельний устрій від 1866 року, а до того вони сплачували щорічний державний податок.

Разом з тим реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту і здійсненню індустріалізації; земля стала об’єктом купівлі-продажу, розвивалося сільське підприємництво, розширювались ринкові відносини.

В пореформений період залишки кріпосництв, невирішеність аграрного питання стали причинами незатухаючої боротьби у селах. Царський уряд намагався стабілізувати становище шляхом перебудови земельно-аграрних відносин. За нову аграрну реформу взявся Голова Ради Міністрів Царського уряду П.А.Столипін. Указом від 9.XI.1906 року скасовувались обов’язкові земельні общини і було надано право кожному селянину вийти з общини і вимагати виділення землі в одному масиві, що отримав назву “відруб”. Цей захід повинен був сприяти створенню стану заможніх селян фермерів. Було створено Селянський земельний банк, який надавав селянам вигідні кредити для купівлі землі, реманенту. Селян переселяли з густонаселених регіонів у Сибір, на Далекий Схід, де був надлишок вільної землі. Протягом 1906-1912рр. близько 1 млн. переселенців дали українські губернії, але значна їх частина (68,5%) повернулася назад. 14.VI.1910 року був виданий закон, який встановив обов’язкове закріплення землі у власність в тих общинах, де не було переділу на протязі 24 років.

Травень 1911 —було прийнято положення про землеустрій, яке доповнювало попередні укази.

Протягом 1906-1917рр. селяни купили у поміщиків понад 7 млн. десятин землі внаслідок цього напередодні Лютневої революції в руках у селян було вже 65% усієї землі, а на одне господарство припадало 8,6 га. В цілому столипінська реформа прискорила перехід українського села на індустріальну основу, створила сприятливі реформи для розвитку селянського землеволодіння. З 1909 по 1913рр. продуктивність с/г зросла в 1,5 рази. Для малоземельних селян створювалися товариства з оренди землі та колективного ведення рільництва. Однак модернізація на селі, яка здійснювалась дуже повільно, була перервана війною 1914 року.

5. Після завершення промислового перевороту в Україні почалась індустріалізація – такій економічний процес, який передбачав переваги розвитку важких галузей промисловості над легкою промисловість, сільським господарством. В остані десятиріччя XIXст. у Катеринославській та Херсонській губерніях виникли 17 металургійних заводів, 9 з них належали іноземцям: англійським, бельгійським, французьким. З 1888 по 1894 рр. в Україні створено 22 іноземні акціонерні компанії з основним капіталом 63 млн. крб. в кам’яно вугільній, залізо рудній та металургійній промисловості. У 1900 році іноземцям належало 65 підприємств с/г машинобудування. В процесі індустріалізації було побудовано Харківський та Луганський паровозобудівні заводи.

Виник ряд великих монополістичних об’єднань: ”Продамет”, “Продвагон”, “ Продвугілля”. За рівнем концентрації промислового виробництва Україна вийшла на початку XX ст. на одне з перших місць в світі.

Тут склалися такі великі промислові центри загальноімперського значення:

- Донецький вугільно-металургійний;