Економічний розвиток України в II половині XVII – на початку XX ст

- За професійною ознакою в Україні найкраще розвивалися борошномельні мануфактури, яким служили не лише водні, а й вітряні млини. Успішно розвивалося ґуральництво, броварництво, медоваріння. Розвивалося металургійне виробництво, найпоширенішою формою було рудне (складалася з млина, димарні, де з руди плавилося залізо, і кузні).В І половині ХVI ст. в Україні почали виробляти папір. Особливим центром українського паперового виробництва в XVII – XVIII ст. була Східна Галичина . Здобутки в паперовій промисловості дозволили розпочати книгодрукування у ХVI ст.. У Слобідській та Лівобережній Україні розвивались селітряні мануфактури, гути (виробництво скла),

буди (виробництво поташу), солеварні, порохові, текстильні, суднобудівні, зброярні.

У ІІ половині XVIII ст. В Україні було майже 40 централізованих мануфактур, які виникли в текстильній галузі і їх можна було вважати зародками великого капіталістичного виробництва. Цей період вважається періодом розквіту мануфактурного виробництва в Україні.

Особливостями мануфактурного виробництва в Україні, на відміну від країн Західної Європи, було те що мануфактури базувались в основному на кріпосницькій праці залежних селян. Крім примусової використовувалась і наймана праця. Існував поділ праці, виробництво в основному було товарним і ринковим. З виникненням мануфактур виробництво укрупнювалося, тому мануфактуру вважають першою стадією великого машинного виробництва.

З розвитком товарного виробництва в Україні активізувалася торгівля: постійна, аукціонна. Незмінно зростало купецтво, окрему групу становило чумацтво (торгово-візницький промисел, який спеціалізувався на перевезенні солі та риби). Пожвавились старі і з’явилися нові торгові шляхи. Отже, упродовж XVI-XVIII ст. в Україні відбулося формування і встановлення національного ринку. Відбувалося подальше формування фінансово-грошової системи. Для тогочасного грошового обігу характерним був біметалізм – одночасне використання золотих і срібних монет. В обігу були празькі гроші, литовські та польські динарії, пів грошові монети, срібні таляри, угорські золоті дукати. У 1769 р. Російський уряд почав випускати паперові гроші (асигнації). Вони поширились на українські землі, витіснили з обігу польсько-литовську монету. Відбулося об’єднання грошових систем Росії і України в єдину грошову систему. Із скасуванням в Україні в 1764р. Гетьманства фінансова система України була об’єднана з фінансовою системою Російської імперії. Так, тільки з Лівобережжя в царьку скарбницю в 1722 році надійшло 45,5 тис. Крб., в 1723 – 85,9 тис., а вже в 1724 – 241,3 тис. Крб..

3. Становище українських земель на початку XIX ст. було важким. І російські і австрійські володарі розглядали Україну, як колоніально сировинний придаток до промислового розвитку центральних районів своєї імперії. Промислова революція, яка відбувалася в цей період і країнах Західної Європи не могла не позначитись на розвиткові України. Характерною ознакою господарства першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про народження нової епохи – епохи індустріалізації. Започаткував епоху індустріалізації промисловий переворот – такий економічний процес, який передбачає заміну ручної праці працею машинною. Він пройшов в Україні в два етапи: перший відбувся у 20-40 роках XIX ст.. Під час цього етапу мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Почали використовуватися механічні робочі машини насамперед у харчовій галузі промисловості. В 20-х роках з’явилися перші парові ґуральні, що сприяло збільшенню виходу виходу горілки з одиниці сировини. Перший цукровий завод збудував польський поміщик граф І. Понятовський у 1824 році в с. Трощин Канівського повіту Київської губернії. В цукровиробництві почали використовуватися машини для подрібнення буряків, гідравлічні преси для сокодобування, парові котли для випарювання і згущення цукробурякового соку. Машини замінили працю робітників на текстильних мануфактурах (посад Клинці на Лівобережжі). В 1823 р. у маєтку графа Воронова ц містечку Малини на Черкащині майстри-кріпаки спорудили перший на Дніпрі пароплав “Бджілка”. Місцевий майстер Вернигора встановив на ньому парову машину потужністю 6,5 кінських сил. В 1835 році тут діяла вже акціонерна пароплавна компанія у власності якої було потужних пароплавів. Перший завод з виробництва с/г техніки, парових котлів збудував у 1641 р. Український поміщик Кандиба, на 1861 рік таких заводів було біля 20.

Другий етап промислового перевороту відбувся після ліквідації кріпосного права – це 60-80 роки XIX ст.. Основне місце займало цукроваріння (частка України у всеросійському виробництві цукру досягло 90%), горілчана промисловість, борошномельне, олійне, текстильне виробництво, де ефективно запроваджувались парові машини та інше обладнання.На півдні України почали виникати шахти і металургійні підприємства. У 1880-х роках у Донбасі налічувалося 197 вугільних шахт, на яких видобувалося 86,3 млн. пудів вугілля, що становило 43,1% від усього видобутого вугілля Росії. Найкраще в пореформений період розвивався залізничний транспорт. У 1863 р. почалося спорудження першої залізниці від Балти до Одеси, яка згодом була продовжена до Києва. У 1870 р. після будівництва мосту через Дніпро, вся Україна з півночі на південь була сполучена залізницею. З1860 до 1890 рр. в Україні збудовано 1тис. км залізничної сітки. Це сприяло розвитку національного ринку, росту продуктивності праці, консолідації української нації. Таким чином після ліквідації кріпосного права в Україні прискорився економічний розвиток, завершився промисловий переворот. В Україні він мав свої особливості: