Світове господарство у міжвоєнний період

- в 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм робочої сили (встановлював мінімум заробітної плати, максимум тривалості робочого дня, заборонив використання дитячої праці);

- в 1938 р. – закон про регулювання с/г виробництва (боротьба за збереження родючості ґрунту).Англія подолала наслідки економічної кризи, проте виходила з неї дуже повільно. Спостерігалися суперечливі тенденції розвитку старих і нових галузей. Сільське господарство відставало від промисловості. Воно лише на 35% задовольняло потреби населення у с/г продукції. Англійські хлібороби не були самостійними господарями, а лише орендаторами. Вони платили 20% ренту лендлордам, власникам землі. Англія до другої світової війни зберігала перше місце в світовій торгівлі , але США відтіснили її на друге місце в світовому експорті. Німеччина витіснила англійські товари в Західній і Південно-східній Європі та Латинській Америці. В кінці 1937 року в Англії вибухнула нова економічна криза, яка привела до спаду виробництва на 14%. Цю кризу подолала лише підготовка до нової світової війни.

Франція. Розвиток економіки в 30-х роках був надто повільним і затяжним. 40% робітників було зосереджено в дрібному виробництві. Не могло вийти з кризи с/г. Держава ввозила продукти харчування з-за кордону, хоч обсяг виробництва їх зріс на 10%.

Тут посилився процес концентрації фінансово-кредитних установ. До 1939 р. шість найбільших банків контролювали 86% усіх капіталів країни. Банки вкладали капітали в промисловість нерідко за межами країни. Лише в 1936 – 1938 рр. з Франції вивезли 100 млрд. франків. Вдвічі скоротився національний золотий запас Французького банку. Похитнувся франк, знизився курс продажу акцій на біржах, здійснювалася емісія облігацій, скоротилися вклади громадян в банках. Питома вага країни в світовому промисловому виробництві знизилася з 7% в 1913 р. до 4% в 1938 р. В світовому експорті в результаті гострої конкурентної боротьби частка країн за 1913 - 1938 рр. скоротилася з 7,2% до 3,7%. Франція поступилася США, Англії, Німеччині, Японії, Канаді.

Німеччина. Уряд А.Гітлера запровадив нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя . із середини 30-х років лозунг "Гармати замість масла" став основним у внутрішній політиці. За 1933 – 1938 рр. військові витрати зросли з 620 млн. до 15,5 млрд. рейхсмарок.

- вводилися податкові пільги;

- виник дефіцит бюджету, який покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити інфляції та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою;

- почався поступовий перехід до карткової системи розподілу;

- всі підприємства Німеччини були об’єднанні в галузеві картелі і підпорядковані Імперському міністерству господарства. В 1936 р. було прийнято чотирьохрічний план розвитку військової промисловості, а уповноваженим призначено Германа Герінга;

- було ліквідовано профспілки;

- вводилась загальна трудова повинність;

- приватна власність зберігалася, великі підприємці керували галузевими і територіальними органами управління;

- стратегію економічного розвитку визначили виробники сировини (вугілля, залізної руди) та напівфабрикатів (чавуну, сталі, коксу).

Такий комплекс заходів прискорив вихід Німеччини з кризи. Вже в1939 р. було досягнуто докризового рівня розвитку виробництва, а до 1939 р. значно його перевищено. Але в Німеччині пріоритетний розвиток галузей військової промисловості гальмував інші.

Японія виходила з економічної кризи шляхом мілітаризації. Закон про загальну мобілізацію довів робітників і службовців до становища кріпаків;

- профспілки було розпущено;