Світове господарство у міжвоєнний період

Японія в 1924 році вийшла з повоєнної економічної кризи. До кінця 20-х років виплавка чавуну і сталі подвоїлася. 40% виробництва склали текстильні вироби, які не поступалися англійським. Характерним для Японії є концентрація виробництва і капіталів, монополізація економіки. Монополії були тісно зв’язані з державою, яка вкладала в економіку необхідні кошти.

Англія на відміну від США розвивалася повільніше. Лише в кінці 20-х років було досягнуто передвоєнного рівня розвитку. Держава вкладала кошти в авіаційну, автомобільну, електротехнічну галузі, а такі галузі як: вугледобувна, суднобудівна, текстильна переживали спад. Нові галузі давали лише 10% обсягу промислового виробництва, а в старих галузях собівартість продукції збільшувалася, конкурентоспроможність англійських товарів на світовому ринку падала. Англія залежала від імпорту с/г продукції та промислової сировини, що негативно позначилося на економіці країни.

Франція успішно розвивала нові галузі виробництва: автомобільну, авіаційну, електротехнічну, радіотехнічну, хімічну. Важливим джерелом прибутку залишалося лихварство .Вже в 1924 році країна вступила в період економічного піднесення. Промислове виробництво перевищило довоєнне, а його річний приріст до 1930 р. складав в середньому 5%. Зростанню сприяло повернення Ельзасу і Лотарінгії з їхніми текстильними і металургійними підприємствами, окупація Саару, величезне будівництво у розорених районах, репарації з Німеччини в сумі 8 млрд. золотих марок.

В 1929 р. вся промисловість дала прибуток 10,5 млрд. франків, а цінні папери – у 3 рази більше. Темпи зростання промислового виробництва у Франції були найвищими серед розвинутих країн.

Німеччина. Реалізація плану Дауеса дала відчутні результати. Висока господарська культура, національна самосвідомість німецького народу сприяли стабілізації господарського життя країни. Поступово Німеччина стала випереджати Англію з експорту машин та індустріального обладнання. Прискореними темпами розвивалися хімічна та електротехнічна галузі промисловості.

3. На зламі 20-30 років циклічний спад виробництва вилився у економічну катастрофу, найбільшу в історії індустріального суспільства.

Причини кризи:

- перша світова війна внесла дисбаланс у виробничі відносини, порушився принцип перерозподілу прибутків між галузями промисловості;

- робітники не встигали перекваліфіковуватися і значна їх частина втрачала роботу;

- посилили свої позиції монополії, які диктували ціни на сировину, продукцію;

- неминучою стала анархія, яка спричинила перевиробництво.;

Особливості кризи:

- обсяг промислового виробництва скоротився на 30 %, сільськогосподарського – на 1/3, торгівлі – на 1/3;

- криза відкинула деякі країни на рівень початку ХХ ст.;

- монополії штучно утримували високі ціни при спаді виробництва, що ще більше поглибило кризу;

- скорочувався попит на сировину і обладнання;

- знижувалася платоспроможність населення;

- криза охопила не тільки індустріальні, а й відсталі, малі та колоніальні країни;

- країни втягувались у кризу протягом року і виходили з неї стільки ж. Більшість країн вийшла з кризи в 1933-1934 рр., а окремі в 1935-1936 рр.