Господарський розвиток за первісної доби та перших цивілізацій

2. Колективне виробництво та споживання.

3. Відсутність майнової нерівності.

4. Господарство носило натуральний характер.

5. Головною господарською формою була громада - колектив із повною або частковою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоуправління.

6. Примітивність знарядь праці визначили і примітивність форм господарювання

7. Розвиток продуктивних сил відбувається по висхідній лінії, але нерівномірно, в одних регіонах швидше, в інших - повільніше, але на певних етапах і в певних суспільствах співіснували історично послідовні явища.

8. У межах первіснообщинної формації мали місце два великих суспільних поділи праці:

• відокремлення скотарства від землеробства в ІІІ - ІІ тис. до н.е., що призвело до значного підвищення продуктивності праці, появи додаткового продукту, який, набувши споживчо-вартісної форми, свідчив про зародження станово-класових інтересів.• відокремлення ремесла від сільського господарства в ІІ - І тис. до н.е., що сприяло виникненню металургії, як самостійної галузі виробництва, спричинило значні зміни в економічній та суспільній структурі.

Вдосконалення знарядь праці, суспільний поділ праці, торгівля привели до розпаду первісної господарської системи. Відбувся поступовий перехід від родової до сусідської, територіальної громади. Створюються передумови для виникнення державних утворень - центрів світової цивілізації.

Щодо економічного розвитку перших цивілізацій то мова йде про період з IV тис. до н.е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н.е. Склалися два типи господарської організації:

1. Східне рабство.

2. Античне рабство.

Перше мало місце в країнах Стародавнього Сходу (Стародавньому Єгипті, державних утвореннях Межиріччя - (Шумері, Урі, Вавілонському царстві), Стародавній Індії, Стародавньому Китаю). Виникло в IV тис. до н.е. Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних географічних та кліматичних умовах. Ці умови сприяли інтенсивному розвитку землеробства на поливних землях долини Ніл у Єгипті. Єгиптяни винайшли соху, виливали з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Найбільшим їх досягненням стала зрошувальна система землеробства, виплавлення бронзових виробів, виробництво тонкого м’якого полотна, прикрас з золота і срібла. Високого рівня розвитку досягли обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого є єгипетські піраміди, які збереглися до наших днів. На півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, між цими регіонами розвивалася жвава торгівля. Єгипетські купці торгували зерном, золотом, сріблом, міддю, оловом, шкурами, слоновою кісткою, деревиною. На невільничих ринках торгували рабами.

В Межиріччі в долинах рік Тигр і Євфрат, займалися землеробством, споруджували греблі, канали. Найпоширенішими сільськогосподарськими культурами були ячмінь, просо, льон, горох, цибуля, часник, огірки, виноград, яблуні. З ремісничих професій поширеними були каменярі, ковалі, теслярі, металурги, пекарі. Вавілонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, ремісничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали, камінь.

В Стародавньому Китаї та Індії у долинах рік Хуанхе і Янцзи, Інд і Ганг пануючим було зрошувальне землеробство. Урожаї - бавовни, цукрової тростини, рису, пшениці, проса, льону збирали по два рази на рік. Розвиненими були ремесла - ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа. Швидко розвивалася торгівля.