Соціальна політика і становище соціальної сфери в Україні

Співвідношення величини прожиткового мінімуму (ПМ)

і встановлених мінімальних соціальних гарантій у 2001 році

ПМ на одну особуМінімальна пенсія за віком з 1.08. 2001 р.Мінімальна зарплатаМінімальна допомога по безробіттю з 1.05. 2001 р.

Грн.Грн.% до ПМГрн.% до ПМГрн.% до ПМ

3113912,511837,94514,5

Нині чинне пенсійне законодавство України, при розгляді у відриві від поточної ситуації, може отримати найвищу оцінку. Право на соціальну пенсію мають особи, які не беруть участі у формуванні коштів Пенсійного фонду. Перелік категорій громадян, які мають право на окремі пільги в пенсійному забезпеченні, за новим пенсійним законодавством збільшився майже вдвічі. Пенсії колгоспникам стали призначатися на загальних умовах з робітниками і службовцями. Було скасовано будь-які обмеження для виплати пенсії у разі продовження роботи незалежно від одержуваних доходів. Проте будь-які правові норми мають сенс, якщо вони діють фактично, відповідають фінансовій і демографічній ситуації в державі, сприяють соціально-економічному розвитку, фінансовій стабільності.

Тариф внесків на соціальне страхування становив після набрання чинності Законом «Про пенсійне забезпечення» 61 % фонду оплати праці, з яких 53 % спрямовувались до Пенсійного фонду. Сьогодні ж розмір обов’язкових платежів до Пенсійного фонду суттєво зменшився і становить 32 %. При цьому жодна норма Закону не була приведена у відповідність до фінансового забезпечення. Як наслідок розбалансованих дохідної і видаткової частин бюджету Пенсійного фонду, пенсія втратила свій зв’язок з трудовим внеском. Одночасно прийнято низку законів, які надавали право окремим категоріям громадян на призначення пільгових пенсій. Сьогодні пенсійне забезпечення регулюється вже 19 законами. Нині в Україні налічується понад 14 млн пенсіонерів, п’ята частина з яких отримує пенсії на пільгових умовах, а видатки на пенсійне забезпечення склали у 2000 році 8,9 % ВВП.Між тим, середня пенсія за віком у 1998 році дорівнювала 50,9 гривням, а в 2000 році √ 69 гривням. З січня по листопад 2000 року середня пенсія в реальному вимірі знизилася на 11 %, а всього з 1991 по 2000 рр. √ більш ніж у 4 рази. У першому кварталі 2001 року у зв’язку із поліпшенням загальноекономічної ситуації розміри пенсій переглядалися 9 раз. Середній розмір пенсії з початку 2000 року номінально було збільшено на 48 % (з 66,2 гривень у січні 2000 року до 97,8 гривень у квітні 2001 року). З 1 серпня 2001 року відбулося чергове підвищення пенсій, і сьогодні середня пенсія вже дорівнює 106 гривням при встановленому прожитковому мінімумі 311 гривень в розрахунку на одну особу.

Окрім низького рівня пенсій, найбільш проблемними продовжують залишатися питання відсутності джерел фінансування пенсій пенсіонерам у сільській місцевості, надання відстрочок, розстрочок та списання заборгованості із сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що набуло системного характеру, постійне збільшення кількості пільгових категорій пенсіонерів, недостатнє пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсії через інвалідність та у разі втрати годувальника, невизначеність порядку управління тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду, відсутність механізмів запобігання відновленню заборгованості з виплати пенсій.

З огляду на те, що розв’язання існуючого комплексу проблем пенсійного забезпечення неможливо розв’язати в рамках існуючої системи, в Україні відповідно до Указу Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» (1998 рік) розпочато пенсійну реформу, яка передбачає створення в Україні трирівневої пенсійної системи та поетапний перехід на накопичувальну систему пенсійного забезпечення із залученням недержавних фондів пенсійного страхування. Як очікується, пропонована система пенсійного забезпечення дозволить підвищити її автономність щодо змін в економічній політиці та стану поточного платіжного балансу - чинників, які зазвичай впливають на стан пенсійного забезпечення, яке сплачується за солідарною системою.

Повноцінне запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального страхування дозволило б у перспективі перенести частину витрат не лише пенсійного забезпечення, але й соціального захисту загалом на працюючих, що відповідає принципам організації економіки на ринкових засадах. Така політика, здійснювана разом з прив’язкою розмірів допомог до розмірів внесків в залежності від страхового стажу і заробітку одночасно з реалізацією курсу держави на підвищення рівня оплати праці, сприятиме легалізації трудових доходів громадян та підвищенню рівня життя, його стабільності та економічної безпеки індивіда. Соціальне страхування спрямоване на посилення соціального захисту працюючих і членів їхніх сімей від імовірної бідності внаслідок неможливості отримувати дохід у разі втрати роботи або працездатності через хворобу, нещасний випадок, каліцтво, старість чи смерть годувальника.