Соціальна політика і становище соціальної сфери в Україні

Особливу занепокоєність викликає занепад матеріальної інфраструктури соціальної сфери. Обсяги інвестицій в основні фонди закладів охорони здоров’я у 2000 році складали 61,6 % рівня 1994 року і 49,4 % - 1990, а в сферу освіти √ 34,4 % та 10,2 % відповідно. Це знижує ефективність закладів соціальної сфери та збільшує потреби щодо поточних соціальних витрат. Руйнування будівель, вихід із ладу й фізичне та моральне старіння обладнання, слабке фінансування прикладних наукових розробок та підвищення професійного рівня зайнятих у соціальній сфері обумовлюють збільшення майбутніх витрат, які будуть необхідні для відновлення належного рівня соціального забезпечення населення.

Непрямі наслідки зниження рівня соціального фінансування також ведуть до втрат, які можуть перевищувати тимчасову економію. Наприклад, йдеться про небезпеку техногенних катастроф, які виникають внаслідок спроб крадіжок нафти з нафтопроводів, деталей з кольорових чи чорних металів, до яких людей спонукає украй низький рівень доходів; про загрозу епідемій внаслідок відключення об’єктів соціальної сфери та населення від енерго- та водопостачання тощо.

Офіційно виконавчою владою бюджет 2001 року вважається соціально спрямованим. В ньому заплановано збільшення видатків відносно попереднього року: на освіту √ на 29,6 %, на охорону здоров’я √ на 20,5 %, культуру і мистецтво √ на 26,5 %, всього на соціально-культурні заходи √ на 25,8 %. Проте, враховуючи, що темпи інфляції 2000 року становили величину приблизно такого ж порядку, доводиться визнати, що заплановані видатки лише компенсують втрати попереднього року від збільшення цін. Між тим, зокрема, в той час як заплановане фінансування охорони здоров’я становить 5,44 млрд гривень, за мінімальними оцінками сума фінансування повинна бути не менше за 12 млрд гривень, в основному, на підтримку забезпечення населення необхідними ліками. Сьогодні Україна знаходиться на 111 місці серед 191 країни світу за цим показником.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення за І півріччя 2001 року становили 3726,6 млн гривень і збільшилися порівняно з відповідним періодом минулого року на 1131,3 млн гривень, або на 43,6 %. Рівень виконання річного показника за цей період становив 40,7 % проти 42,2 % за відповідний період минулого року, у тому числі загального фонду 39,1 % проти 41,8 %.Видатки на освіту за цей же період становили 3972 млн гривень і збільшились порівняно з відповідним показником минулого року на 1067,3 млн гривень, або на 36,7 %, у тому числі видатки загального фонду збільшилися на 35,3 % проти показника минулого року. Рівень виконання цих видатків до річного розрахункового показника становив 48,3 % проти 48,6 % за відповідний період минулого року, у тому числі загального фонду - 46,3 % проти 46,2 %.

Видатки на охорону здоров’я за І півріччя 2001 року складали 2702,4 млн гривень і збільшилися на 31,9 % порівняно з відповідним періодом попереднього року, загального фонду √ становили 2421,6 млн гривень, що на 31,1 % більше проти показника минулого року. Рівень виконання цих видатків до річного розрахункового показника становив 48,3 % проти 44,8 % за відповідний період минулого року, загального фонду √ 46,3 % проти 42,9 %.

Заборгованість із соціальних виплат зі зведеного бюджету на 1.07.2001 року становила 933,1 млн гривень і порівняно з початком року зменшилася на 519,4 млн гривень, або на 35,8 %. Порівняно з попереднім місяцем вона збільшилася на 3,1 %.

Між тим, через описану вище глибину занепаду соціальної сфери наявне поліпшення поки що не в змозі забезпечити необхідні якісні зрушення в соціальній політиці України.

У 2002 році уряд планує посилити соціальний характер бюджету, спрямувавши на ці цілі 52 % усіх поточних видатків. Планується з 1 січня 2002 року встановити мінімальний рівень заробітної плати у розмірі 140 гривень, а рівень забезпечення прожиткового мінімуму, який використовується для розрахунку низки соціальних виплат, - 80 гривень (що становить близько 23 % від офіційно встановленого прожиткового мінімуму). На цих показниках будуватимуться розрахунки витрат на виплату зарплат працівникам бюджетної сфери та адресних допомог.

Звичайно, держава в теперішніх економічних умовах не в змозі профінансувати усі соціальні гарантії в повному обсязі (наприклад, усі пільги, встановлені законодавством, оцінюються у 29 млрд гривень, тоді як в бюджеті на 2001 рік закладено 2,4 млрд гривень), проте забезпечити поступове наближення основних соціальних стандартів та гарантій (пенсій, допомоги) до прожиткового мінімуму зобов’язана. Нині ж прожитковий мінімум використовується лише для загальної оцінки рівня життя, а не як соціальний стандарт, який лежав би в основі забезпечення конституційних соціальних гарантій (табл. ).

Таблиця