Виробництво зерна, хлібопродуктів і кормів на Україні: проблеми і перспективи

Відповідні політичні заходи повинні базуватися на правильному розумінні ринкових умов і ринкових механізмів, включаючи процес ціноутворення. Діяльність трейдерів не була причиною низького врожаю 2000 року; вони також не несуть відповідальності за коливання цін на зерно в останні роки. Зниження виробництва є результатом постійного втручання Уряду у забезпечення матеріально-технічними ресурсами та ринок зерна ще до 2000 року. Нещодавні коливання ціни на зерно були спричинені, головним чином, зростанням ставок обмінного курсу і переходом від позиції чистого експорту до позиції чистого імпорту в Україні. Цей перехід був би менш болючим, якби Уряд приймав заходи для поліпшення ефективності системи ринку зерна в минулому та якби він не встановив таке високе мито на імпорт зерна.

Базуючись на точному аналізі (див. вище), Уряд України повинен зконцентруватися на прийнятті ефективних та реальних політичних заходів. Сертифікація експорту не усуває причини зниження виробництва та нестабільність. Крім того, Україна не може собі дозволити дорогу систему заставних цін, а також пов'язані з нею майбутні передбачення та догадки.

Якщо ми припустимо, що Україна повернеться до ситуації нетто-експорту зерна в 2001 році, тоді можна очікувати, що внутрішні ціни на зерно наступного врожаю значно впадуть. Підвищення ефективності системи маркетингу зерна є найкращим засобом припинити це падіння.

Єдиний шлях підвищити результативність роботи системи маркетингу зерна - це зробити її відкритою для конкуренції. Приватні інвестори, як внутрішні, так і іноземні, мають отримати дозвіл на контрольний пакет акцій існуючих зернових елеваторів (включаючи елеватори, що належать "Хлібу України"), термінали та порти та/або будову нових потужностей там, де вони потрібні. Реєстр підприємств, вилучених із приватизації, необхідно значно скоротити. Необхідно також суворо присікати будь-які перешкоди на шляху вільного пересування зерна у межах України, наприклад між областями.

Для створення ефективних СГ підприємств потрібно розробити модель післяколгоспного розвитку.

Що стосується ринку кормів, то для його розширення потрібно збільшувати попит на корми. Для цього потрібно, щоб розвивалось тваринництво. А для цього, найлегшим і найбільш ефективним кроком була б відміна заборони на експорт живої худоби в країн Близького Сходу. Це б відкрило безмежний ринок з світовими цінами для українських скотарів, що в свою чергу збільшило б попит на корми. І якщо б розвивалось тваринництво, відповідно розвивалася б галузь виробництва кормів, покращувались би технології виробництва, покращувалась би якість.

Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив

Я вважаю, що альтернатив тут може бути дуже багато. Але для чого “вигадувати велосипед”, до того ж маючи яскраві приклади неефективних рішень українських чиновників, коли ми можемо скористатися досвідом і порадами розвинених країн та міжнародних організацій, пристосувавши їх до специфіки України.

Чіткі, прозорі, заздалегідь відомі правила гри на ринку будуть сприяти не тільки ефективній роботі учасників ринку, а й залученню іноземних інвестицій, без яких сільському господарству на даний момент не піднятися до рівня, на якому українські продукти будуть конкурентні не тільки на регіональному, а й на глобальному рівні.

Підвищення ефективності маркетингу теж без сумнівів буде позитивно впливати на ринок.

Правильно проведена інвестиційна політика щодо об’єктів, на яких зберігається зерно (як, наприклад, елеватори “Хліба України”), допоможе віднайти ефективних власників цих об’єктів і розширити структуру, де це потрібно.

Розвиток тваринництва приведе до розвитку ринку кормів, так як виникне попит і виробництво кормів, як частина тваринництва, стане ефективним.

Щодо необхідності відміни перешкоджання вільному руху зерна між регіонами або областями, я вважаю, сумніви не повинні виникати.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями