Конкурентоспроможність України в галузі бухгалтерського обліку та аудиту
Як говорить Марко Хрун, партнер компанії Andersen, найскладніший період аудит вже пережив. Більше споживачів позбавляються стереотипу, що аудит – це нав’язана державою перевірка. Ринок “подорослішав” і став більш цивілізованим. Аудит поступово переміщується в область добровільної процедури, зароджується інтерес до консалтингових послуг. Вже формується категорія клієнтів, котрі не дивляться на аудит як на необхідність, а зацікавлені, в першу чергу, в наступному консалтингу, що дає відповіді на питання: як ефективно розвивати бізнес, які кроки робити в даному напрямку. І недивлячись на те, що мова не йде про масовий попит, для аудиторсько-консалтингових груп це надзвичайно важлива тенденція. Проте більшість українських компаній ще недостатньо обізнані про можливості оптимізації ведення бізнесу. На його погляд, якість послуги загалом не має значення для клієнтів українських аудиторських компаній. Але ж ні для кого не секрет, що поки що для більшості споживачів аудит – нав’язана необхідність. І головне для даної категорії клієнтів – менше заплатити. Ті, хто зацікавлені отримати ефективний бізнес-інструментарій, представляють собою менш чисельну групу. Тому навряд слід шукати причини конкурентоспроможності українських компаній саме в цій площині. І компанії “Великої п’ятірки” не розглядають українські аудиторсько-консалтингові компанії як конкурентів. Як зазначає Марко Хрун, ці компанії навіть теоретично не можуть конкурувати з ними, бо вони знаходяться в різних цінових нішах та перетинаються рідко. Звичайно, інколи трапляються спільні проекти, проте це скоріше виняток ніж закономірность. Вони усвідомлюють, що їх ставки для українського ринку високі, проте скоротити їх за рахунок якості послуг вони не можуть: витрати глобальної компанії на тренінги для персоналу, залучення ІТ-технологій набагато вищі, ніж у локальних.
Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.
аудитНа жаль, АПУ дуже повільно розглядає проект Методичних рекомендацій з перевірки практикуючих аудиторів і перелік основних помилок. При цьому як аргумент висуваються вимоги внесення відповідних змін у закон про аудиторську діяльність. Вважаємо, що це помилка, оскільки АПУ і так вже втратила два роки з часу запровадження в дію ННА. А очікувати помилок аудиторів і скарг на них від замовника - це шлях в нікуди. З приводу контролю з боку Аудиторської палати України - він введений із січня 2001 року. Контрольно-реєстраційну комісію рішенням АПУ наділили відповідними правами й обов'язками. Однак навіть план роботи комісії на сьогоднішній день тимчасово припинений, тому що АПУ не прийняла запропонований проект Методичних указівок по перевірці практикуючих аудиторів (в основному заперечення від представників Мін'юсту і Мінфіну). Хочемо відзначити, що АПУ тільки наполовину представляє Союз аудиторів України (тобто професійне співтовариство), а інші члени палати представляють у ній інтереси органів державної виконавчої влади, і це треба враховувати. Хоча в нас і говорить корпоративна солідарність, проблема тут існує. Ті, хто працює в аудиті на українському ринку з 1994-95 р. і не пішов з його, - власне кажучи можуть прирівнюватися до професіоналів. У той же час у сучасного аудитора повинна бути висока база знань. Закордонний досвід свідчить, що аудитором може стати власник будь-якої професії у випадку здачі іспиту на СРА. Тобто необхідно підтвердити наявність професійної освіти (насамперед облікової). У "нас" - приблизно так само, але вимоги до базового професійної освіти значно демократичніші. Крім того, у "них" існує реальна можливість після одержання фахової освіти стажуватися в практикуючих аудиторських фірмах, у "нас" реально такої можливості немає. Звідси і ростуть "ноги" у проблеми. Прихід на фірму "молодого" сертифікованого аудитора найчастіше приводить до того, що він починає вчитися на прикладі об'єкту перевірки. Це, природно, дратує всіх (крім аудитора). Рішення проблеми в наступному: аудитором може стати тільки той, хто має диплом установи утворення, що свідчить про присвоєння майбутньому аудитору кваліфікації бакалавра за фахом "Бухгалтерський облік і аудит". Це може бути диплом вузу, коледжу тощо. Потім такий претендент на кваліфікацію аудитора повинний обов'язково мати або 3-річний досвід роботи в аудиторській фірмі, або пройти спеціальну практику (чи тренінг, як зараз модно говорити) по ситуаціях, що найчастіше зустрічаються в підприємницькій і обліковій роботі. В Україні навіть є таке місце, де можна пройти такий тренінг, - це Національний центр обліку й аудита при Інституті статистики, обліку й аудита. Існує база, є фахівці-викладачі, є методичні наробітки. Єдине, чого немає, - знов-таки обов'язкових вимог до претендентів на спеціальну кваліфікацію аудитора. При цьому необхідно, щоб умовою продовження сертифіката аудитора було підвищення кваліфікації шляхом прослуховування короткого лекційного курсу з проблем обліку, аудита, оподатковування і права з проходженням практичного ситуаційного тренінгу - хоча б один раз у два роки. А що ж з тими, хто вже чи не хоче не може вчитися на бухгалтера, але успішно практикує в аудиті? А їм ніщо не заважає працювати в аудиторській фірмі як консультантів, фінансових аналітиків, юристів і просто адміністраторів. Незрозуміло, чому, юрист неодмінно повинен бути сертифікованим аудитором? Адже немає на сьогоднішній день яких-небудь обмежень у професійній діяльності в області аудиту. Оскільки аудит, умовно говорячи, - це "зворотна сторона обліку" плюс фінанси, право, аналіз і керування, то аудитором повинний бути фахівець насамперед з обліку. Але треба встановити чіткі правила "гри" на полі аудиту, причому не тільки для аудиторів, але і для їх замовників і для всіх інших суб'єктів контролю в Україні. При цьому потрібна незалежна від держави організація, що контролює дотримання цих правил аудиторами - з однієї сторони, і яка б захищала їх професійні інтереси - з іншої. На сьогоднішній день в Україні таких організацій дві - Аудиторські палати України і Союз аудиторів України. Причому перша із січня 2001 року починає виконувати контрольні функції по дотриманню практикуючими аудиторами вимог Закону "Про аудиторську діяльність", Національних нормативів аудита і Кодексу професійної етики аудитора України. Однак необхідно більш чітко законодавчо закріпити широкі права і відповідальність цих організацій (і аудиторів перед ними) у контексті вищесказаного. Крім того, зазначені організації повинні активно представляти інтереси професії серед представників усіх галузей влади, підприємців і суспільства в цілому.