Перспективи України в галузі автоматизації та робототехніки
Звісно, є об’єктивні труднощі на шляху ефективної реалізації спільних проектів із іноземними партнерами. Це стосується насамперед забезпечення рівних умов співпраці, для чого в українських підприємств часто немає достатніх коштів. Надання ж інтелектуальної власності як внеску також вимагає значних витрат на патентування та підтримку патентних прав за кордоном. Тому сьогодні зазначені напрямки діяльності потребують державної підтримки.
Висновок
Галузь автоматизації та робототехніки є пріоритетним сектором промисловості для розвинених країн світу і має стати таким в українській економіці.На теперішній час галузь автоматизації є конкурентоздатною на внутрішньому ринку, ринку Росії. Поки що недостатньо великим є сектор українських підприємств на ринку Азії, Латинської Америки, Африки, існують значні можливості для його розширення. На зазначених ринках продукція українських підприємств є конкурентоспроможною завдяки тому, що багато її зразків не набагато поступаються світовим аналогам за технічними характеристиками (а в численних випадках навіть переважають їх) і при цьому є в кілька разів дешевшими. Малою є частка українських підприємств на ринку Європи та США через невідповідність багатьох видів продукції застосовуваним там стандартам, недостатньо високу якість, протекціоністські заходи щодо високотехнологічних товарів. У короткотерміновій перспективі українським виробникам слід, насамперед, утримати завойовані ринки та зміцнити свою позицію на них, здійснити вихід на ті ринки, на які він є можливим найближчим часом, а в довгостроковій – наближати параметри продукції до відповідних світовим стандартам та намагатися розширити свою присутність на ринку високорозвинених країн.
Найважливішими проблемами галузі є нестача коштів на оновлення основних фондів та розробку нових видів продукції, незадовільний стан суміжних галузей. Відсутність усвідомлення державою важливості галузі для довгострокового економічного зростання країни призвела до ігнорування нею інтересів галузі, відсутності економічного стимулювання її розвитку. Для підвищення конкурентоспроможності галузі необхідним є застосування податкових стимулів, кредитних пільг, запровадження або посилення протекціоністських заходів щодо окремих видів продукції. Для стимулювання довгострокового розвитку галузі слід сприяти підвищенню її науково-технічного потенціалу через збільшення державних видатків на науково-технічну сферу, розробку законодавства щодо інтелектуальної власності, залучення іноземних інвестицій, сприяння розвитку венчурних фондів, сприяння участі України в міждержавних науково-технічних проектах.
Література
1.Яковлєв В. Оновлення продукції та шляхи його стимулювання у промисловій сфері України. //Економіст, №12, грудень 1998.
2.Булкин И. Определение наукоемкости сфер экономики. //Наука та наукознавство, №2, 2001.
3.Августімов В. Чи звернуть державні мужі на стан електроніки?//Економіст, №5,1999.
4.Малицький Б., Булкін І., Єгоров І., Соловйов В. Аналіз становлення наукової системи України.//Наука та наукознавство, №2, 2001.
5.Иванова Н. Инновационная сфера: итоги столетия.//Мировая экономика и международные отношения, №8, 2001.
6.Цибульов П. Зерна не проростають на камені...//Український промисловець, №9, 1998.
7.Миндели Л., Заварухин В. Международные аспекты российской инновационной политики.//Мировая экономика и международные отношения, №5, 2001.
Список джерел, використаних для порівняльного аналізу
експортної продукції (таблиці №-№ 1і 2).
По техніко-економічних характеристиках систем САДКО і аналогів.
1.Матеріали НВО ТОВ “АМІСО” (Україна, м. Миколаїв).