Перспективи України в галузі автоматизації та робототехніки

Аналіз свідчить, що за зростанням уваги до розвитку галузей із значним рівнем наукоємності джерела коштів розміщуються в такому порядку: іноземні інвестори, кредити, держава, вітчизняні інвестори, самі галузі (власні кошти), Державний інноваційний фонд, інші джерела.

Фінансування машинобудування та приладобудування є недостатнім, як з боку приватних інвесторів, так і з боку держави. Приватні інвестори надають перевагу галузям, де є можливість швидкого отримання високої норми прибутку (металургія, харчова промисловість). Держава усіма силами підтримує галузі, на які припадає найбільша частка валютних надходжень, головним чином – металургію. Така політика приводить до подальшого спрощення структури експорту (зараз високотехнологічна продукція займає 9% експорту, у той час як металургійна – 44%) та виробництва загалом, збільшує залежність української економіки від кон’юнктури світового ринку, приводить до численних антидемпінгових процесів і, як наслідок, значних втрат експортної виручки. Однак головним недоліком такої політики є її спрямованість на отримання економічних вигод у короткостроковому періоду без зважання на довгострокові перспективи української економіки. Майже абсолютна відсутність підтримки високотехнологічних галузей, дуже малі видатки на наукову сферу привели до припинення діяльності або надзвичайного зменшення її обсягів багатьох підприємств високотехнологічних галузей (зокрема досліджуваної), зменшення обсягів інноваційної діяльності, перепливу наукових кадрів із наукоємних галузей та сфери наукових досліджень до інших сфер економіки або ж за кордон. Для забезпечення довгострокового економічного зростання слід збільшувати фінансування науки, поступово переміщувати державні видатки з низькотехнологічних галузей до високотехнологічних, сприяти підвищенню приватних інвесторів, зокрема іноземних, саме в високотехнологічних галузях.

Найближчим часом слід скористатися досвідом розвинених країн, що застосовують такі заходи для підтримки високонаукоємних галузей.

-Включення витрат на ІР приватного сектора у собівартість продукції.

-Списання значної частини наукового устаткування за прискореними нормами амортизації.

-Застосування системи адресних податкових пільг, спрямованих на постійне нарощування обсягу наукових витрат у великих корпораціях та на залучення дрібного й середнього бізнесу до інноваційної діяльностіу сфері високих технологій.

-Пільгове кредитування науково-технічних розробок і пайове фінансування великих проектів, створення інституційних умов для розвитку венчурного фінансування.

-Безоплатна передача або надання на пільгових умовах державної власності або землі для організації інноваційних підприємств (в основному в сфері освіти або для дрібного та середнього бізнесу), а також для створення наукової інфраструктури в регіонах.

Зазначені заходи використовують в усіх без винятку розвинених та нових індустріальних країнах і їх доповнюють дії центральних та місцевих органів влади з розвитку антимонопольного регулювання, митної політики, охорони прав інтелектуальної власності в інтересах стимулювання інноваційної активності.

В Україні, на думку науковців та керівників підприємств галузі автоматизації, доцільним є здійснення таких заходів.

1.Податкові пільги.

Для підприємств, що виробляють високонаукоємну продукцію, слід знизити ставки ПДВ та податку на прибуток. (Існують пропозиції щодо нульової ставки одного з податків та суттєвого – приблизно вдвічі – зниження ставки іншого). На нашу думку, позитивний ефект від зниження податків у довгостроковій перспективі значно переважить негативний у короткостроковій. Підприємства отримають суттєві кошти для розвитку виробництва, оновлення основних фондів, розробку та впровадження нових видів продукції, а втрати бюджету будуть відносно невеликими унаслідок невеликої ринкової частки, яку мають підприємства автоматизації та робототехніки (та й загалом високонаукоємних галузей) .

Крім того, позитивний ефект матиме звільнення підприємств від сплати податку на землю.