Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність

При аналізі стану сировинної бази лісового комплексу та ефективності її використання слід також врахувати, що в Україні 51% лісів законодавче виділено до категорії захисних, в яких користування деревиною обмежене або ж повністю заборонене (наприклад, в інших країнах площа захисних лісів не перевищує 14%). Крім того, продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на 30-50% нижчою, ніж у нормальних деревостанах (за таблицями ходу росту); використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 м3/га (у Чехії – 4, Угорщині – 4,5, Австрії – 4,3, Німеччині – 4, Польщі – 3,1), тобто у середньому приріст з одиниці площі у нас використовується на 16%, а в сусідніх країнах – на 75 – 100 %; більш як 1/4 площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою, ніж у лісів державного підпорядкування.

В Україні не дістали розвитку плантаційне лісовирощування та цільове користування лісом для плитного та целюлозно-паперового виробництв.Динаміка і тенденції промислового виробництва лісового комплексу, досліджені за два періоди (1965 – 1990 рр. і 1991 – 1997 рр.), показують, що за перший період якісні показники є істотно кращими: фондоозброєність праці підвищилася більш як у 3,5 раза, що забезпечило зростання її продуктивності, зниження матеріаломісткості продукції (хоча темпи зростання продуктивності праці помітно відставали від темпів зростання фондоозброєності). За аналізований період частка галузей глибокої хіміко-механічної переробки деревини зросла у загальному обсягу товарної продукції з 81 до 87%, у вартості основних виробничих фондів – з 76,7 до 86,7 %, а за чисельністю працюючих – з 63,6 до 80,4 %.

На особливу увагу в цьому аналізі заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель, які мають тенденцію до зниження. Це пояснюється стабілізацією обсягів садіння лісу, лісозаготівель та інших робіт, що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності.

За 1991 – 1997 рр. через кризу в економіці та спад обсягів виробництва у галузях не вдалося виконати завдання Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р. щодо будівництва нових підприємств целюлозно-паперового та плитного виробництв. Обсяги виробництва продукції (у вартісному та натуральному вираженні) наведено у таблиці. З даних таблиці вид¬но, що виробництво продукції (в натуральному вираженні) з 1990 по 1997 р. має тенденцію до зниження, в тому числі пиломатеріалів – на 45%, деревностружкових плит – на 83, деревноволокнистих плит – на 61, клеєної фанери – на 82, целюлози – на 74, деревної маси – на 84, паперу – на 76, картону – на 67, меблів – на 78, паркету – на 75%. У 1997 р. спад обсягів виробництва уповільнився, а в IV кварталі порівняно з попереднім по більшості видів продукції відбулося зростання. Досягнута тенденція утримувалася протягом 1998 р. і в цілому очікувався приріст обсягів виробництва порівняно з 1997 р. на 1-4%. За прогнозами, у перспективному періоді (1999–2005 рр.) тенденції стабілізації будуть розвинуті, а середньорічні темпи приросту становитимуть близько 7 %.

До основних пріоритетів розвитку галузей належать:

— підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

•досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресур¬сів;

•розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;

•підвищення продуктивності функціонуючих деревостанІв;

•реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;

— підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продук¬ції.

Реалізація завдань структурної перебудови економіки лісових галу¬зей можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відо¬бражала такі нові сучасні напрями:

•орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток про¬гресивних видів продукції;