Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність

Наведений фрагментарний аналіз структурних перетворень у розвинутих країнах дає можливість виділити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в Україні. Основними з них є:

•законодавче прийняття стратегічних, рішень щодо розвитку структурної переорієнтації промисловості, забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та Інвестиціями;

•використання фінансової підтримки вітчизняного виробництва;

•формування зовнішньоекономічної політики у відповідності з національними інтересами;

•розробка і реалізація інноваційно-інвестиційних проектів;

•формування сітки фінансових інститутів господарського спрямування ринкового типу;

•державна підтримка вітчизняного бізнесу, виробництва та ринку.Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення, бо проблему задоволення попиту держави і окремих громадян на деревину та продукцію на деревній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом.

У системі сформованих міжгалузевих комплексів лісовий як виробничо-економічна система відіграє важливу роль. Питома вага його галузей у загальному обсягу виробництва товарної продукції України що року становить близько 2,5 %, середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу – близько 4,5 %, основних виробничих фондів – 2 %. Лісовий комплекс забезпечує реалізацію низки міжгалузевих функцій, які постадійно об'єднуються в ланцюг «лісовирощування – заготівля – переробка».

Аналіз стану економіки лісового комплексу, а також тенденцій і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити за двома основними складовими – сировинною базою та промисловим виробництвом. Даний методичний підхід є необхідним у зв'язку з традиційними особливостями організації лісогосподарського і лісопромислового виробництв у минулому, коли були гарантовані поставки лісоматеріалів з Росії та інших регіонів, а власним лісам відводилася природозахисна роль і ресурси використовувалися не на інтенсивній основі. Промислова переробка деревини, структура випуску продукції в цілому не були орієнтовані на конкурентні умови ринкового господарювання, на формування ефективного виробництва з урахуванням діяння ринкових законів (вартості, попиту, пропозиції, конкуренції).

З економічної та соціальної точок зору ліс та його ресурси є продуктом і предметом праці, а з економічної – засобом виробництва компонентів середовища і регенеруючого впливу на навколишнє середовище, тобто ліс є товаром, має вартість, належить до відновлюваних природних ресурсів, а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та невиснажливості. Продуктивність лісів України характеризується високими показниками: середній запас усіх лісів у 1996 р. склав 185 м3/га (наприклад, в Індії – 216 м3/га, Румунії – 206, Угорщині – 200, США – 169, Польщі – 158, Франції – 115 м3/га); щорічний загальний приріст деревини – 36 млн. м3, щорічний середній приріст – 4 м3/га (наприклад, у Болгарії – 2,4 м3/га, Польщі – 3,4, Румунії – 4,6, Німеччині – 5,6, Угорщині – 4,5, колишній Чехо-Словаччині – 4,3, Франції – 4,1, США – 3,6 мЗ/га).

Користування деревними ресурсами в Україні в цілому має тенденцію до зменшення загальних обсягів (у 1950 р. – 16,6 млн. м3, у 1965 р – 14,3 млн„ у 1996 р. – 11,4 млн., у 1997 р.~ 10,4 млн. м3). За умов економічної кризи пропозиція деревини у 1997 р. становила 10,4 млн. м3, а попит на неї – 9,3 млн. м3; за прогнозом на 1998 р., при попиті 9,7 млн. м3 і пропозиції 10,4 млн. м3 має бути забезпечене повне задоволення потреби держави і громадян у деревних ресурсах (навіть з певним розбалансуванням обсягів). Звичайно, це веде до нагромадження залишків нереалізованої ділової деревини, які щоквартально коливаються від 300 тис. до 600 тис. м3, а це, у свою чергу, впливає на обсяги лісозаготівель.

Вихід економіки з кризи приведе до зростання попиту на деревину (до 1990 р. держава споживала близько 33 млн. м3 деревини в умовно-круглому лісі при заготівлі 14,3 млн. м3), тому наукові дослідження повинні орієнтуватися на пошук внутрішніх резервів, на розширення джерел власного виробництва деревини, оскільки навіть при існуванні нинішньої структури споживання деревини, при досягненні обсягів виробництва продукції з неї на рівні 1990 р. І традиційних обсягів лісозаготівель Україні доведеться щороку закуповувати лісоматеріали на суму близько 2 млрд. дол.