Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність

Структура промислового виробництва є однією з найважливіших у системі макроекономічних показників. Реалізація проблем структурної політики – важлива економічна підойма загальнодержавної стра¬тегії реформування народногосподарського комплексу країни з метою підвищення ефективності його функціонування та виходу з економічної кризи. Українська економічна наука присвятила з урахуванням актуальності структурних перетворень цій проблемі значну кількість теоретич¬них, методичних і практичних розробок. Але вони, як правило, виконані на макрорівні. За сучасних умов адаптації всіх господарюючих суб'єк¬тів до ринкової моделі господарювання особливого значення набувають дослідження і перспективи розвитку галузевої та інституціональної структур, де визначальний вплив мають фактори зміни форм власності в процесі приватизації, пошук власного місця у ринковому середовищі, переорієнтація на вимоги експорту, забезпечення сприятливих умов для інвестиційного процесу. Все це примушує шукати нові, сучасніші мето¬дологічні підходи для структурних перетворень І принципово нові ас¬пекти промислової політики.

Метою даного дослідження є обгрунтування напрямів формування сучасного лісопромислового комплексу на основі галузевої та регіональ¬ної структури з орієнтацією на задоволення попиту економіки держави та ринку на його продукцію при повному і ефективному використанні власного виробничо-ресурсного потенціалу.

Досягнення поставленої ме¬ти можна забезпечити шляхом вирішення таких завдань:

а) дослідити світовий досвід та виконати порівняльний аналіз становища у лісових галузях України і країн світу;

б)оцінити стан, динаміку, тенденції та перспективи розвитку лісопромислового комплексу;

в) визначити пріоритети розвитку лісопромислового комплексу з урахуванням загальних тенденцій промислового виробництва після періоду кризи;

г) обгрунтувати економічне, правове і технологічне забезпечення структурних перетворень з елементами державного регулювання економіки;

д) запропонувати концептуальні основи формування ефективної структури економіки лісопромислового комплексу.

Майбутній економічний розвиток та його науково-методичне забезпечення неможливі без обгрунтування концептуальних підходів з огляду на світовий досвід і без порівняльного аналізу стану нашої економіки і конкурентоспроможних економік розвинутих країн. Цей підхід забезпечить визначення ефективних співвідношень структури економіки, від яких можна відштовхнутись або на основі яких відновити втрачені позиції.

Досвід структурної політики у країнах з розвинутою економікою показує, що вона була спрямована на зростання і підвищення ефективності функціонування промислового комплексу, на реалізацію кінцевої мети – забезпечення усталеної конкурентоспроможної національної економіки. Наприклад, на початку 70-х років продукція США була низької якості і низької конкурентоспроможності, через що торговельний баланс країни був від'ємним, сталося зниження експорту, а частка промислової продукції на світовому ринку скоротилася на третину. Промислова політика США передбачала подолання зазначених негативних явищ.

У Франції формування і реалізація промислової політики здійснювалися через державне втручання та регулювання економіки, прийняття стратегічних рішень та розробку пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Всілякі міжнародні угоди були націлені на захист національних компаній від іноземних конкурентів, на створення привілеїв господарюючим суб'єктам на внутрішньому ринку.

Для промислової політики Японії при здійсненні структурних зрушень в промисловому комплексі була характерною етапність (з конкретними цілями та завданнями). Промислова політика пов'язана з пріоритетним розвитком новітніх технологій (робототехніки, генної інженерії, лазерів, засобів зв'язку), з створенням та реалізацією перспективних науково-дослідних програм.

Модель економіки Німеччини базується на опосередкованих формах регулювання з орієнтацією на попит і врахування таких чинників, як високий рівень кооперації, диверсифікації, інституціональної узгодженості, превалювання приватного сектора, державної підтримки компаній, захисту внутрішнього ринку, підвищення ролі банків, розвитку експортного потенціалу.