Розміщення водних ресурсів України і їх економічна характеристика

Розроблення конкретних науково-технічних засад виконання завдань та заходів має здійснюватись за такими пріоритетними напрямками:

поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкція) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення (збільшення обсягів використання підземних вод для питних потреб, залучення у господарський обіг морських і шахтних вод тощо);

раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, упорядкування та підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (повторне використання стічних вод, удосконалення замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання);

оптимізація водних балансів в річкових басейнах, забезпечення екологічної сталості та підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів та запобігання шкідливої дії вод;

охорона водних джерел від забруднення;

удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів.

З метою узгодження зазначених напрямів досліджень, визначення термінів, виконавців, обсягів та джерел фінансування першочерговим завданням є розроблення комплексної програми науково-дослідних робіт з визначених проблем розвитку водного господарства, охорони водних ресурсів і екологічного оздоровлення басейнів річок за участю науково-дослідних інститутів та наукових центрів.

Зазначені науково-дослідні роботи повинні передбачати розробку:

схем комплексного використання і охорони водних ресурсів в басейнах Дніпра, Південного Бугу, Сіверського Донця, Дністра на основі геоінформаційних технологій;

еколого-економічного обґрунтування перспектив функціонування основних водогосподарських комплексів України (канали Північно-кримський, Дніпро-Донбас, Дніпро-Інгулець, Головний Каховський та Інгулецька зрошувальна система);

санітарно-гігієнічної та екологічної регламентації розміщення і розвитку потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням водного фактору;

регіональних схем запобігання можливих екологічних і соціальне шкідливих ситуацій та ліквідації їх наслідків;основних напрямів стабілізації і покращення якості питної води великих міст та промислових центрів;

обґрунтування можливостей використання водоресурсного потенціалу р. Дунай.

Для забезпечення державних органів управління систематичною та оперативною інформацією про водогосподарську і екологічну обстановку, стан водних ресурсів, якість вод, прогнозами щодо їх змін та розроблення на цій основі науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень передбачається необхідна підтримка заходів, спрямованих на розвиток системи ресурсного, режимного і екологічного моніторингу, кадастру природних ресурсів, інформаційної системи екологічного менеджменту в басейнах основних річок з виділенням відповідних фінансових ресурсів, технічним і кадровим забезпеченням [10, ст. 95].

Висновок

Основні джерела прісної води на території України – стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного та Азовського морів. Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації.