Основи міжнародної економічної торгівлі

Ез.т. = Вім / Ве’

де Вім – сукупні витрати на вітчизняне виробництво імпортної продукції (в національній валюті); Ве – сукупні витрати, пов’язані з експортом, в обмін на який одержана дана імпортна продукція (в національній валюті).

Загальна сума світового міжнародного товарообороту обчислюється як загальна сума світового експорту. Це випливає з того, що експорт однієї країни є імпортом іншої. Рахунок ведеться за сумою експорту, а не імпорту, оскільки перший відіграє вирішальну роль в активному торговому балансі як співвідношення експорту та імпорту. Для України характерний стійкий пасив торгового балансу насамперед у зв’язку імпорту енергоносіїв. Розв’язання цієї проблеми знаходиться на шляху структурної трансформації економіки та її державного регулювання.

Основними характеристиками розвитку сучасної міжнародної торгівлі є такі:

1. В сучасних умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя темпи розвитку світової торгівлі мають тенденцію до випереджання зростання виробництва. Так, якщо протягом 80-х років загальний обсяг світової торгівлі збільшився в 1,5 раза, а реальне зростання світової економіки становить не більше 1/3, то в першій половині 90-х років глобальний товарооборот майже в три рази перевищив зростання світового виробництва.

2. У міжнародну торговельну сферу щорічно надходить 1/5 всього, що виробляється, вирощується та добувається на Землі. Наприкінці 80-х років світовий товарооборот вперше перевищив 3 трлн. дол. США, а з урахуванням обміну послугами зріс до 4 трлн. дол. США.

3. Участь окремих країн та їх угруповань у світовому обміні залежить від ступеня їх залучення до міжнародного поділу праці та інтеграції в світове господарство.Існує ряд показників, що характеризують ступінь включення країни у зовнішньоекономічні зв’язки. Так, експортна квота показує співвідношення вартості експорту до вартості ВВП. Обсяг експорту на душу населення даної країни характеризує ступінь “відкритості” економіки. Експортний потенціал (експортні можливості) – це та частка продукції, яку може продати дана країна на світовому ринку без заподіяння шкоди власній економіці:

Еп = ВВП – ВП,

де ВВП – валовий внутрішній продукт; ВП – внутрішні проблеми.

4. Чітко діє тенденція до різкого збільшення у світовому товарообороті частки продукції обробної промисловості, яка стала перевищувати ¾, тоді як в 1980 році її частка становила близько 60%. Відповідно зменшується частка сировини.

5. Найбільш значною і динамічною групою товарів на світовому ринку є машини і обладнання, частка яких досягла 1/3 обсягу світової торгівлі.

6. Важливою характеристикою нинішньої міжнародної торгівлі є зміна в її регіональних напрямках, що відображає суттєві зміни не лише в місці окремих країн в системі міжнародних економічних відносин, а й в світовому господарстꗬÁ‹Й ደ¿ က Ѐ 儤

橢橢쿽쿽 Й 猦 ꖟ ꖟ ꙸ ￿ ￿ ￿ l ͨ ͨ ͨ ͨ θ θ θ d ٌ Ḟ Ḟ Ḟ ° Ỏ Ừ d ٌ 䚑 Ȋ ὚ ὚ ὰ ὰ ὰ ⁏ ⁏ ⁏ 䗸 䗺 䗺 䗺 䗺 䗺 䗺 $ 䢛 Ƞ 䪻 < 䘞 - θ ⁏ ⁋ ⁏ ⁏ ⁏ 䘞 ворено такі міжнародні організації, як ГАТТСОТ, ЮНКТАД та інші.

Принциповим є питання про ціноутворення на світовому ринку. Воно визначається, по-перше, загальними принципами ціноутворення, по-друге, має свою особливість. Світова ціна має дві принципові основи свого походження.

Загальні принципи ціноутворення на світовому ринку виявляються в тому, що в умовах розвитку інтернаціонального виробництва формується інтернаціональна вартість товару як суспільно необхідна та її похідні – інтернаціональні витрати виробництва та інтернаціональна ціна виробництва. Дія законів вартості, попиту і пропозиції веде до того, що основою світової ціни товару стає його інтернаціональна вартість, навколо якої й коливається ціна на нього.