Основи міжнародної економічної торгівлі

I. Вступ.

Міжнародна торгівля – це торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту). В її основі лежить міжнародний поділ праці. Міжнародна торгівля виникла ще в період рабовласницького ладу. З розпадом світу на дві системи в міжнародній торгівлі виділились відносно самостійні підсистеми:

•торгівля між капіталістичними країнами;

•торгівля між розвинутими капіталістичними країнами і біль- шістю слаборозвинутих країн світу;

•торгівля між соціалістичними країнами;

•торгівля між соціалістичними країнами та капіталістичними розвинутими країнами світу.

Міжнародна торгівля між розвинутими країнами капіталу внаслідок досягнутого між ними високого ступеня міжнародного поділу праці велася переважно готовими виробами і насамперед машинами і устаткуванням. Об'єктами такої торгівлі між країнами з високим економічним розвитком і країнами, що розвивалися, були, з одного боку, промислові вироби, а з другого – аграрно-сировинні товари. Така ж ситуація складалася між соціалістичними країнами Східної Європи та країнами колишнього СРСР. Україна експортувала в держави колишнього Союзу переважно машини і устаткування, а імпортувала переважно товари сировинно-енергетичної групи.

З розвитком науково-технічної революції у сферу міжнародної торгівлі входять такі об’єкти інтелектуальної власності, як патенти, ліцензії, “ноу-хау”. Міжнародній торгівлі підлягають також об’єкти капітального будівництва шляхом здачі устаткування в оренду (міжнарод-ний лізинг) тощо. Після розпаду СРСР Україна значною мірою втратила традиційні ринки збуту своїх промислових товарів, а конкурентноспро-

можної продукції на світових ринках у неї дуже мало.

Міжнародна торгівля має велике значення: завдяки зовнішній тор-

гівлі наш графік споживчих альтернатив забезпечує нам більше різних товарів, ніж це може зробити графік внутрішніх виробничих альтернатив.

II. Економічні основи міжнародної торгівлі.

2.1. Сутність міжнародних економічних відносин, їх трансформація.

Економічні взаємозв’язки світового господарства як єдиної системи грунтується на розвитку міжнародних економічних відносин, які є матеріальною основою мирного співіснування, спілкування і взаємопереплетення інтересів різних держав. Міжнародні економічні відносини – це сукупність Міжнародних економічних зв’язків, що формуються під впливом розвитку продуктивних сил, економічного устрою, політичної орієнтації країн та інших чинників.

Об’єктивні потреби еволюції продуктивних сил втілюються у світо-

вих господарських відносинах. Натурально-матеріальний зміст міжнародних економічних відносин відбивається у міжнародних виробни-

чих відносинах усіх чотирьох фаз (виробництво, розподіл, обмін, споживання) єдиного процесу відтворення.

Міжнародні економічні відносини, пов’язані з фазами розподілу, обміну і споживання, є неперервними, такими, що походять від виробничих відносин фази виробництва. Міжнародні економічні відносини мають два аспекти. По-перше, кількісну характеристику, яка віддзеркалюється у показниках об’єктів зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій, курсів валют тощо. По-друге,– це якісна характеристика, яка відбивається в соціально-економічній природі зовнішньоекономічних зв’язків як міжнародних економічних відносин. Міжнародні економічні відносини – це внутрішні виробничі відносини, винесені за національні межі. Сьогодні в світі налічується три їх різновиди: