Металургійний комлекс України
Одночасно з розвитком підземного видобутку руди швидкими темпами розвивається відкритий спосіб (кар'єрний). Відкритий спосіб має величезні перспективи, оскільки він забезпечує широ¬ке використання великих запасів бідних руд. Цей спосіб обумо¬вив створення потужних гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), до складу яких входять збагачувальні фабрики, аглофабрики і кар'єри. Перші виробляють з бідної руди її концентрат з вмістом заліза 62%, а другі перетворюють його в офлюсований агломерат, повністю готовий для доменної плавки.
На території Криворізького басейну діє більше двох десятків 1 крупних шахт і кар'єрів, працює п'ять ГЗК: Північний, Цент¬ральний, Новокриворізький, Південний і Інгулецький. Найпотуж¬ніший серед них — Південний.
До гірничорудної промисловості України належать також Кре¬менчуцький, Білозерський і Комиш-Бурунський ГЗК, а також руд¬ники і кар'єри Нікопольського марганцеворудного басейну, Самотканський і Іршанський комбінати з видобутку і збагачення титанових руд.
Важливою складовою частиною металургійного комплексу є видобуток флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломі¬тів, магнезитів, вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів, необхідних для виплавки металу, будів¬ництва доменних і мартенівських печей, розливки сталі та ін.Головні родовища цієї сировини, які експлуатуються, знахо¬дяться в Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Необхідні для виплавки чавуну флюсові вапняки видобувають біля Докучаєвська і Ново-Троїцького Донецької області. Великі запаси їх знахо¬дяться також в районі Балаклави (біля Севастополя). Найбільш якісним для виробництва флюсів є магнезіальні вапняки. Основні поклади їх знаходяться в Докучаєвському і Ново-Троїцькому ро¬довищах. Запаси вапняків в Україні майже невичерпні. В Доне¬цькій області також зосереджені і основні родовища доломітів (Карубське, Докучаївське, біля станції Микитівка та міста Сіверськ). Найбільшими родовищами вогнетривких глин в Україні, які тепер розробляються, є Часів'ярське і Новорайське Донецької області, їх запаси доповнюються новими родовищами, що відкриті в Дніпропетровській, Кіровоградській, Запорізькій областях.
Важливе значення для виробництва вогнетривких матеріалів має каолін. Його запаси в Україні перевищують 80% всіх їх запа¬сів в СНД. Найважливіші з розвіданих родовищ каоліну знаходя¬ться в Дніпропетровській, Донецькій, Черкаській, Вінницькій, Полтавській областях.
В Україні на базі крупних запасів нерудної сировини і велико¬го попиту на неї з боку чорної металургії значного розвитку на¬була промисловість по виробництву вогнетривких матеріалів (шамотної і динасової цегли для печей, магнезитових, хромомаг¬незитових виробів та ін.) і флюсів. Вона представлена 13 основ¬ними спеціалізованими підприємствами.
В Донецькій області розташована переважна більшість підпри¬ємств цієї галузі. Вони дають 90% всього обсягу її валової про¬дукції. До найбільших з них відносяться Часів'ярський і Велико-Анадольський заводи вогнетривкої цегли, Докучаєвський флюсо¬доломітний комбінат, Красногорівський і Кіндратівський дінасо-ві заводи, Микитівський доломітний завод, Артемівський комбі¬нат вогнетривів.
До цієї групи підприємств належать також Запорізький завод вогнетривких матеріалів і Приазовське рудоуправління (Запорі¬зька обл.), Ватутінський комбінат вогнетривких матеріалів (Чер¬каська обл.), Христофорівський завод вогнетривких блоків і бе¬тонів (Дніпропетровська обл.).
3. СТРУКТУРА, СУЧАСНИЙ СТАН
ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ЧОРНОЇ
МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ
Виникнення більшості металургійних заводів України відбу¬лося по суті в останній чверті XIX ст. З 1872 по 1899 pp. їх було збудовано 14. Частина їх з різних причин через короткий час припинила своє існування.
У радянський період розвиток чорної металургії в Україні від¬бувався швидкими темпами. Були реконструйовані і розширені старі малопотужні заводи — Алчевський, Макіївський, Єнакієв-ський, Донецький, Маріупольський ім. Ілліча, Дніпропетровсь¬кий ім. Петровського та ін.
Одночасно були збудовані такі гіганти чорної металургії, як «Азовсталь», «Запоріжсталь», Криворізький ім. В. І. Леніна.