Металургійний комлекс України
Кременчуцький залізорудний басейн розташований на терито¬рії Кременчуцького району Полтавської області, за 15—20 км від Кременчука на лівому березі Дніпра. Рудоносна територія вузь¬кою смугою простягнулась з півдня на північ на 45 км. Басейн має вигідне транспортно-географічне положення. На півдні він знаходиться в шести кілометрах від Дніпра, середня частина те¬риторії перетинається залізницею Полтава—Кременчук. Розвіда¬ні запаси залізних руд становлять 4,5 млрд. т. Геологорозвіду¬вальні роботи в басейні ще не завершені. В басейні є руди з вмістом заліза до 69%, але основну їх частину становлять руди з вмістом заліза 35—38%. Експлуатація басейну відкритим спосо¬бом почалася з 1955 р.Білозерський залізорудний район об'єднує декілька родовищ. Він розташований на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя.
Район має зручні залізничні і річкові транспортні зв'язки. На березі Каховського водосховища збудовано місто Дніпрорудний, яке є портом для відправки руди по Дніпру.
Загальні запаси руд району (до глибини 1500 м) становлять близько 1,4 млрд. т. На частку багатих руд з вмістом заліза 60— 64% припадає близько 600 млн. т. Решта запасів руд має переваж¬но вміст заліза 46—48%. В перспективі у районі збільшиться ви¬користання значних запасів залізистих кварцитів з вмістом заліза 25—40%, які після збагачення перетворюються в концентрат з вмістом заліза 65—70%. Видобуток руди в районі відкритим спо¬собом почався з 1969 р. Геологорозвідувальні роботи в басейні ще не завершені.
Про наявність залізних руд на території Керченського півост¬рова було відомо ще наприкінці XIX ст., але ґрунтовні геологічні дослідження його запасів проводилися з 1926 р. і в повоєнний період. Керченський залізорудний район охоплює кілька родо¬вищ, які розташовані на північному і східному узбережжі півост¬рова. Загальні запаси становлять 1,8 млрд. т. Вміст заліза в руді сягає 37—40%. Крім того, в руді є значні домішки марганцю, ва¬надію, фосфору, миш'яку.
У зв'язку з цим керченська руда використовується тільки на ком¬бінаті «Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю.
Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і ви¬добутком руд є другим у світі. В ньому зосереджено 80% запасів марганцю колишнього Радянського Союзу. В 1989—1990 pp. Україна забезпечувала 75% загальносоюзного видобутку марган¬цевих руд.
Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської і Запорізької областей і складається з трьох підрайонів: Нікополь¬ського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують З млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон.
Промисловий видобуток марганцю розпочався з 1886 р. Видо¬буток руди здійснюється переважно відкритим способом. В Україні відкриті марганцеві родовища також в Одеській, Івано-Фран¬ківській областях і в Карпатах.
В Україні з рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану і хрому.
Великими родовищами титанових руд є Самотканське (біля міста Вольногорськ Дніпропетровської області), а також Іршанське і Стремигородське в північній частині Житомирської облас¬ті. Всі основні родовища хромітів знаходяться в Кіровоградській і Дніпропетровській областях, але вони не мають промислової розробки, і тому потреби металургії України в хромі задоволь¬няються поки що за рахунок його імпорту.
Для забезпечення потреб чорної металургії в необхідній кіль¬кості товарної руди значного розвитку набула гірничорудна про¬мисловість. Видобуток залізної і марганцевої руд здійснюється як підземним, так і відкритим способом.
У довоєнний період у Криворізькому басейні основна частка у видобутку товарної руди припадала на підземний спосіб. У зв'язку з інтенсивним використанням пластів багатих руд, розташова¬них близько до поверхні, їх запаси на цих горизонтах значно ско¬ротилися і виникла потреба різкого збільшення глибини шахт. На реконструйованих у повоєнний період основних шахтах глибина їх досягла 1000—1200 м, а видобуток руди підвищився від 500— 1000 тис. т до 1—2 млн. т на рік, а на окремих шахтах («Гигант», «Северная», «Саксагань») він досягнув 3—5 млн. т і більше.