Населення та трудові ресурси України
6. РИНОК ПРАЦІ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ
Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення працівників (тобто їх скорочення з ініціативи адміністрації під¬приємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різ¬них галузей народного господарства близько 200—273 тис. чоло¬вік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення від¬бувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчу¬ванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.
Одночасно з вивільненням працівників має місце і певний рі¬вень попиту на робочу силу. За останні роки цей попит не пере¬вищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресур¬сів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Нижче цьо¬го середнього рівня зайнятість трудових ресурсів в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для Київської, Сумської, Полтав¬ської, Кіровоградської та Чернігівської областей. Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як безро¬бітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.
Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих ре¬гіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіт¬тя характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.
Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних ре¬гіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природно¬му прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.
Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.
Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгод¬ження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.
Література
1. АлексеевА.И. Социально-зкономическая география России. — М.: Варяг, 1995. — С. 50, 65.
2. Белоконь Н. В. Трудовы ресурсы села (проблемы сезонной за-нятости). — К.: Наукова думка, 1987. — С. 20.
3. Доценко А. І. Регіональне розселення: проблеми та перспекти¬ви. — К.: Наукова думка, 1994. — С. 31.
4. Заставний Ф. Д. Населення України. — Львів: МП «Край», 1993. — 224 с.
5. Заяць Т. А. Відтворення робочої сили України: регіональні ас¬пекти. — К.: Ленвіт, 1996. — 100 с.
6. Заяць Т. А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. — К.: Ленвіт, 1997. — 152 с.
7. КрисановД. Ф. Сельское расселение: социально-зкономический аспект. — К.: Наукова думка, 1998. — 142 с.
8. Либанова 3. М., Полий Е. М. Демографическое развитие Укра-инской ССР в 70—80-х годах й его перспектива. — К.: СОПС УССР АНУССР, 1988.— 22с.
9. Нові Закони України. Вип. 1. — К., 1991. — С. 75.