АПК України

Щодо територіальної структури АПК, то вона формується на конкретній території утворення у вигляді різних форм агропро¬мислової інтеграції, тобто елементів територіальної структури. В науковій літературі виділяють локальні і регіональні АПК. Ло¬кальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють:

• агропромисловий пункт — локальна форма АПК, що об'єд¬нує в населеному пункті переробку кількох видів сільськогоспо¬дарської сировини;

• агропромисловий центр — локальна форма АПК, яка об'єд¬нує в населеному пункті переробку кількох видів сільськогоспо¬дарської сировини;

• агропромисловий кущ — локальна форма АПК, що харак¬теризується компактним розміщенням на невеликій території аг¬ропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;• агропромисловий вузол — складне територіальне агропро¬мислове утворення, яке розглядається як система компактно роз¬міщених агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо міста (як правило, обласного чи районного центру) [9, с. 19—26].

Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідно¬го регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району.

В межах природно-економічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними агропромисловими зонами і агро¬промисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона — це тери¬торіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї природно-економічної зони. Такі зони сформува¬лись у межах Полісся, Лісостепу і Степу України. До складу інтегральної агропромислової зони входять спеціалізовані агропро¬мислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціа¬лізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спе¬ціалізований агропромисловий район — територіальне зосере¬дження агропромислових підприємств однієї спеціалізації в ме¬жах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробне вироб¬ництво). Інтегральний агропромисловий район — це територі¬альне зосередження агропромислових підприємств у межах пев¬ної частини природно-економічної зони.

Якщо зональні агропромислові комплекси формувалися пере¬важно під впливом природних умов у межах природно-еконо¬мічних зон Полісся, Лісостепу і Степу, то навколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом еко¬номічних факторів формувалися зональні — інтегральні і спе¬ціалізовані приміські АПК. На формування таких агропромисло¬вих утворень насамперед впливає попит населення великих міст на малотранспортабельну продукцію харчування — овочі, свіже і дієтичне м'ясо, незбирана молочна продукція. Для приміських АПК характерна відсутність виробництва і переробки більшості зернових і технічних культур та тісний зв'язок виробництва про¬дукції з її реалізацією. Практично це агропромислово-торговельні територіальні комплекси.

2. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, ЙОГО СТРУКТУРА

Найважливішою ланкою АПК, другою важливою галуззю ма¬теріального виробництва України є її високоінтенсивне, багато¬галузеве сільське господарство. Якщо в структурі АПК за показ¬никами обсягу продукції, основних виробничих фондів, чисель¬ністю зайнятих сільськогосподарське виробництво відіграє про¬відну роль, то в народногосподарському комплексі України на ньо¬го припадає близько 24,6% основних виробничих фондів, 14,4% валової суспільної продукції, 21,9% працівників народного гос¬подарства. Сільськогосподарське виробництво формує 16—22% національного доходу країни.

В структурі сільського господарства виділяють дві основні га¬лузі — рослинництво і тваринництво. Залежно від соціально-еко¬номічних умов та рівня розвитку сільського господарства спів¬відношення між цими галузями в обсягах його продукції зміню¬ються. Так, у 80-ті роки і на початку 90-х у структурі продукції сільського господарства переважала продукція тваринництва, а в останні роки — продукція рослинництва (табл. 28, 29).

В свою чергу, рослинництво за видом продукції, що виробляє¬ться, поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробни¬цтво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштан¬ництво, плодівництво, польове кормовиробництво. Що стосуєть¬ся способу виробництва окремих культур, то до складу рослин¬ництва входять такі галузі — рільництво, овочівництво, баштан¬ництво, плодівництво, ягідництво та луківництво.