Економічні зв'язки України з розвинутими країнами світу

• відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні;

• розрив традиційни виробничих та коопераційних зв’язків з підпрємствами країн СНД та з Східної Європи;

• низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;

• критично недостатнє інвестування ексортноорієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метоюіноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Гальмами у зростанні обсягів відтичизняного експорту є також такі чинники : низька ефективність вробництва, висока енерго та металомісткість продукції, високий ступінь старіння основних виробничх фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції , машин та устаткування, невиправданне ввезення багатьох споживчих товарів, фактичнк відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

Обсяги експорту, імпорту та сальдо зов¬нішньоекономічної діяльності по товарах і послугах у 1994-1998р. наведені в таблиці 2. З приведеного аналізу випливає такий основний висновок: для стабілізації і подальшого зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі необхідні докорінна перебудова структури зовнішньої торгівлі , удосконалення всієї системи зов¬нішньоекономічної діяльності країни, як одного з вагомих важелів її успішного розвитку.

6.Шляхи поліпшення структури торгових, економічних і науково-технічних зв’язківУкраїни з розвинутими країнами

Зовнішньоекономічні стосунки спливають з загальної економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки України, зміни в структурі промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспромож¬ність товарів на світовому ринку.Першочергові цілі цієї політики Укра¬їни на сучасному етапі, полягають у виконанні таких завдань:

- забезпечення доступу вітчизняним підриємствам на світові ринки машин і устаткування, технологій та інформацій, капіталів, мінералосировинних ресурсів, транспортних комунікацій. Особливе значення тут має надання політичної, фінансової, інформаційної підтримки у просуванні продукції віт¬чизняних підприємств на ринки, що контролюються транснаціональними корпораціями чи захищені протек¬ціоністськими бар'єрами зарубіжних держав та їх економічних союзів;

- досягнення сприятливого торго¬во-політичного режиму у відносинах з пріоритетними зарубіжними країнами та їх торгово-економічними угрупо¬ваннями, організаціями і союзами, зняття наявних і потенційних дискри¬мінаційних обмежень. Особливу роль тут відіграє усунення різних торгоао-економічних бар'єрів у відносинах з країнами СНД:

- довгострокове врегулювання ва¬лютно-фінансових проблем у взаємо¬відносинах з країнами-кредиторами, міжнародними організаціями та борж¬никами,

- формування ефективної системи захисту зовнішньоекономічних інтересів України.

Реальна дійсність свідчить, що на світовому ринку конкурують передусім суб'єкти господарювання (фірми, кор¬порації тощо), на базі діяльності яких формується економічна стратегія спо¬чатку для галузі, а відтак і для країни у цілому. Однак слід зазначити, що цьому процесові властивий двосторонній характер, оскільки стратегія країни у свою чергу дедалі активніше й від¬чутніше впливає на прийняття рішень на галузевому та фірмовому рівнях.

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання стуктурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і диференціацію його потенціалу.Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв. Ця стратегія включає такі важливі завдання[8]: