Інфляція: суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи

2) протидія зовнішнім інфляційним чинникам;

3) підвищення курсу національної валюти;

4) роздержавлення економіки як засіб підвищення ефективності ви¬робництва;

5) стимулювання імпорту;

6) подолання хронічного дефіциту бюджету тощо..

Антиінфляційне регулювання в Україні у першій половині 90-х років здійснювалося за принципом "стій-іди" ("stop-go"). Причиною суперечливості дій уряду є те, що український варіант постсоціалістичних перетворень — це так званий "м'який", нешо-ковий шлях, що дістав назву "градуалізм". На відміну від країн, де обрано швидкий варіант перебудови економіки (Польща, Чехія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва) і вже досягнуто фінансової стабільності та бездефіцитного або малодефіцитного бюджету, в Україні зберігається значний дефіцит бюджету. Коли інфляція по¬чала переходити в гіперінфляцію, національний банк вдався до мо¬нетарних обмежень. Але обмеження емісії, як правило, триває лише кілька місяців, упродовж яких загострюються проблеми виплат зарплати, пенсій, дотацій сільському господарству та вугільній промисловості, зростає заборгованість державних підприємств пе¬ред бюджетом та одного перед одним. Врешті-решт здійснюється нова емісія, і розпочинається новий виток інфляції.

Протягом 1993-1994 pp. в Україні було досягнуто декількох помітних зменшень зростання готівко'!' маси, але опісля неминуче спостерігалось її прискорене зростання. Найбільшим було обме¬ження "у травні 1994 p., коли мало місце не просто гальмування зростання, а обсолютне скорочення грошової бази (на 9,8%). У нас¬тупних чотирі місяці грошова маса, однак, зросла в 4 рази.

ВИСНОВОК

1. Інфляція традиційно існує у двох видах: як інфляція попиту і ви¬трат. Інфляція попиту може бути ініційована або зростанням якогось елемента сукупних витрат (найчастіше — збільшенням державних витрат), або ж зростанням грошової маси.

2. Інфляція витрат спричиняється раптовим підвищенням цін на елементи виробничих витрат: сировину, енергоносії, працю. Ін¬фляцію витрат називають "шоком пропозиції", бо у цьому разі зростання цін поєднується із скороченням випуску.

3. Монетаристське пояснення інфляції зводить її проблему насам¬перед до зростання грошової пропозиції. Основою такого пояс¬нення є формула макрорівноваги М • V = P-Y . "Виключення" швидкості обертання грошей V як чинника інфляції у монетари-стському поясненні досягається доведенням існування залежнос¬ті між швидкістю обертання та ставкою процента. Остання роз¬глядається як така, що може контролюватись і коригуватись.

4. Кейнсіанське пояснення інфляції грунтується на зв'язку: "зар¬плата — граничні витрати — ціни". Його узагальненням є кри¬ва Філліпса, яка, крім усього іншого, відображає "компроміс" між інфляцією та безробіттям: зменшення безробіття "компенсу¬ється" збільшенням інфляції.5. Особливим видом є інфляція, пов'язана зі спадом. Її особли¬вість полягає в тому, що вона зумовлюється збільшенням сукуп¬ного попиту, а намагання обмежити її шляхом обмеження по¬питу спричиняє лише скорочення випуску і дедалі вищі ціни. Модель інфляції, пов'язаної зі спадом, досить точно відтворює сиїуацію, що нині існує в Україні.

6. Втрати від інфляції поділяють на дві групи: спричинені передба¬чуваною і непередбачуваною інфляцією. Втрати від непередба-чуваної інфляції є більш вагомими. Особливо обтяжливі для ' суспільства наслідки гіперінфляції.

7. Традиційні антиінфляційні заходи — це контроль над зарплатою та цінами, індексація доходів, політика податкового регулювання та заходи, що дістали назву "концепції пропозиції". Антиінфля¬ційні заходи в Україні здійснюються за принципом "стій-іди".

ЛІТЕРАТУРА: