Інфляція: суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи

Дані таблиці свідчать, що при скороченні у 1990-1994 pp. ре¬альної зарплати майже тричі, ціни зросли майже у ЗО тисяч разів.

Інфляція не викликала б, можливо, такої пильної уваги з боку теоретиків та практиків, якби не її негативні наслідки. Зупинимось на деяких із них. Втрати від інфляції традиційно поділяють на ті, що ма¬ють місце при передбачуваній та при непередбачуваній інфляції.

Суспільні втрати передбачуваної'інфляції'є такими:1) поява так званих "витрат меню" (menu costs), викликаних тим,'Див.: Тенденції української економіки. Грудень 1994 та попередні підсумки 1994р. Європейський центр макроекономічного аналізу України, с.16, 20.

що в умовах інфляції продавці змушені часто міняти цінники, ка¬талоги тощо, що призводить до додаткових витрат;

2) існування так званих "витрат зношеного взуття" (shoe leather costs), спричинених тим, що люди, запобігаючи втраті купівель¬ної спроможності грошей, тримають усю готівку на депозитах і змушені часто відвідувати банк, щоб зняти кошти на поточні витрати.

До суспільних втрат непередбячуваноїінфляції'належать:

1) фіскальний податок (fiscal drag), спричинений тим, що в умовах інфляції кількісне зростання доходів має номінальний характер і може означати падіння реальних доходів; водночас норма опо¬даткування протягом певного часу лишається незмінною, і плат¬ник податку несе додатковий тягар;

2) перерозподільчий ефект, коли втрачають усі, хто має фіксовані доходи, а також ті, хто надає гроші у позику під незмінний про¬цент;

3) втрата цінами регулюючої ролі, яка пояснюється тим, що внаслі¬док інфляційного зростання цін скорочуються обсяги виробниц¬тва і споживання (виробники скорочують виробництво через по¬дорожчання ресурсів, споживачі обмежують споживання через зменшення реальних доходів);

4) втрата всіма грошовими показниками здатності бути вимірника¬ми економічних процесів через постійну зміну масштабу вимірю¬вання (100 грошових одиниць одного року можуть бути у декіль¬ка разів меншими, ніж 100 тих же одиниць іншого року).

Перелічені негативні наслідки інфляції, що традиційно наво¬дяться у підручниках з макроекономіки, напевне, видадуться не ду¬же страшними людям, що звикли жити в умовах гіперінфляції. Серед негативних наслідків, що їх відчувають на собі громадяни України у 90-х роках, а також відчували громадяни інших країн в інші періоди (середньорічний рівень інфляції у 80-х роках:

Аргентина — 334,8%, Болівія — 391,9%, Бразилія — 227,8%, Ізраїль — 117,1%), такі:

1) втрата будь-якої зацікавленості у продуктивній діяльності пов'язаній із створенням товарів і послуг, і втягування все біль шої частини населення у спекулятивну діяльність;

2) недоцільність заощаджень і скорочення інвестицій та пов'язане ;

цим тотальне гальмування технічного прогресу, руйнування ви¬робничого потенціалу;

3) ухиляння від сплати податків, корумпованість державних служ¬бовців, розростання кримінального сектора і деморалізація сус¬пільства;

4) загроза реанімації тотального адміністрування під приводом "неспроможності ринкових регуляторів" тощо.

Цікавим є питання про те, чи можна кількісно виміряти сус¬пільні втрати від інфляції. Аналізуючи витрати, пов'язані із подолан¬ням інфляції у 70-х роках, американський економіст Артур Оукен дійшов висновку, що зниження інфляції на один процентний пункт вимагатиме скорочення реальних обсягів ВНП на 10% нижче при¬родного рівня, що, в свою чергу, передбачає 10-11%-не збільшення норми безробіття (порівняно з її природною нормою на рівні 6%)1.