Мотивація

6. Результат діяльності підприємства значною мірою залежить від фор¬мування системи мотивації персоналу, яка полягає у здійсненні об'єктив¬ної кількісної та якісної оцінки трудової активності працівника і визна¬ченні відповідної винагороди. Винагорода може бути моральна і матеріальна, форми і розмір її мають відповідати затраченим зусиллям, і лише тоді можна говорити про спонукальні мотиви до подальшої ефекти¬вної роботи працівника.

Моральні способи мотивації задовольняють психологічні потреби працівників через публічне визнання перед керівництвом і колективом особливих результатів, навиків, здібностей, знань і зусиль працівника. Для цього використовують: вітання керівництва, грамоти, занесення у списки кращих працівників підприємства та інше. Деколи підсилюється вплив мо¬ральних стимулів матеріальними: особистою премією, оплатою оздоров¬чих чи туристичних путівок, скеруванням на навчання чи стажування. Якщо підприємство є відомим і визнаним у цьому регіоні за своїми еко¬номічними результатами та соціальними заходами, то кожен працівник отримує моральний стимул вже через свою приналежність до нього.

Матеріальне стимулювання праці задовольняє, насамперед, первинні (фізіологічні) потреби працівників в їжі, одягу, житлі, навчанні, а також матеріалізовані психологічні: престижне авто, дорогий курорт, концерти відомих артистів та інше. Матеріальне стимулювання має своє відобра¬ження у розмірі та складових заробітної плати.

7. Спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організа¬цій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісни¬цтва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної робо¬ти не потрібно.Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівника¬ми державних підприємств, установ і організацій разом з профспілко¬вими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпеч¬ними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до нас¬лідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом ке¬рівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступни¬кам, керівникам структурних підрозділів та їхнім заступникам (за винят¬ком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Зага¬льна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не пови¬нна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу. Трудові книжки ведуться за місцем основної роботи. Записи відомо¬стей щодо роботи за сумісництвом проводяться за бажанням працівника власником чи уповноваженим ним органом.

8. В оплаті праці жінок в нашій країні існує ряд особливостей. Вони пов'язані насамперед із наданням пільг, які повинні забезпечувати вико¬нання жінками своїх материнських обов'язків.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким мате¬рям - за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або ди¬тини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок вла¬сник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оска¬ржено у судовому порядку.

Звільнення з ініціативи власника не допускається, крім випадків по¬вної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається зві¬льнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно зі статтею 178 Кодексу законів про працю вагітних жінок і жі¬нок, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи, потрібно переводити на легшу роботу. При цьому має зберігатися середній заробіток за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо ж заробіток на легшій роботі є вищим, ніж попередній, то виплачується фактичний заробіток.