Підприємництво в Україні, проблеми і перспективи конкурентноздатності українського підприємництва

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщо підприємство ліквідується у зви¬чайному порядку, діє черговість, встановлена статтею 36 Закону «Про підприємства в Україні». Вона має бути конк¬ретизована статутом.

Якщо підприємство оголошене банкрутом, діє черговість, визначена статтею 21 Закону «Про банкрутство». Звичайна черговість - це першочергові та інші борги підприємства-боржника. Першочерговими є борги:

- перед бюджетом;

- витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством;

- розрахунки з оплати згідно з трудовими договорами (кон¬трактами) ліквідованого підприємства;

- вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Черговість задоволення інших боргів має бути встановле¬на у статуті (установчому договорі). Вона повинна визнача¬тися згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 36 Закону «Про підприємства в Ук¬раїні», а саме:

- друга черга - за вимогами органів державного соціаль¬ного страхування і соціального забезпечення. В межах цієї черги здійснюється капіталізація платежів, належних з підприємства у зв'язку з заподіянням каліцтва, іншого уш¬кодження здоров'я громадянина або в зв'язку з його смер¬тю;

- третя черга - своєчасно виявлені і заявлені вимоги кре¬диторів, не забезпечені заставою;

- четверта черга - повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства і виплати по акціях трудового колективу;

- п'ята черга - претензії, виявлені і заявлені після закін¬чення строку, встановленого для їх заявлення, а також будь-які інші вимоги.

Суть черговості полягає в тому, що вимоги кожної наступ¬ної черги виконуються після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо в межах однієї черги майна для повного погашення боргів не вистачає, воно розподіляється між кредиторами пропорційно заявленим ними і визначе¬ним ліквідаційною комісією сумам.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так званих «погашених» претензій (ч. З ст. 36 Закону «Про підприємства в Україні»). Погашеними згідно з законом визнаються претензії: а) не задоволені за браком майна; б) не визнані ліквідаційною комісією. Останні можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду кредиторами. По¬зови про задоволення їх вимог мають бути подані кредито¬рами протягом місяця від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензій. Майно, що зали¬шається після погашення боргів підприємства, використо¬вується згідно з рішенням власника майна.

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражу. Реорганізація підприємства, яка може викликати екологічні, демографічні та інші негативні наслідки, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Підприємство ліквідується також у випадках:

визнання його банкрутом;

якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;

якщо рішенням суду будуть визнанні недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства;