Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів на підприємстві

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством варто¬сті і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбу¬вається за схемою:

Г-Т...В...Т'-Г',

де Г - кошти, що авансуються; Т - предмети праці (товар); В - виробництво; Т' - готова продукція (товар); Г' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ΔГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера по¬слуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу¬ється в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (Додаток 1).

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допомі¬жні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене ви¬робництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбу¬тніх періодів.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підпри¬ємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розра¬хунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в коротко¬строкові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кош¬ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез¬печення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку,

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виро¬бництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробницт¬ва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері ви¬робництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у змен¬шенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України матеріальні оборотні кошти в 1999 р. (І півріч¬чя) становили 21,5 %, фонди обігу - 74,7 %, у промисловості відпо¬відно - 29,9% та 67,9 % (Додаток 2.).Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних ко¬штів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це си¬ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду¬кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисло¬вості в оборотних коштах враховується змінне Обладнання, а у до¬бувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окре¬мих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цін¬ностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по¬слуг), проведення розрахунків.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витра¬тами, що передують видобутку корисних копалин (планування май¬бутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).