Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів на підприємстві

Σп.а - сума усіх поточних активів, грн.;

Σк.з - сума короткострокових зобов'язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів під¬приємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 - 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0, струк¬тура балансу вважається незадовільною, а підприємство - неплато¬спроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л) визначається як від¬ношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (ІІІ розділ активу балансу) до короткострокових зо¬бов'язань (підсумки II і ІІІ розділів пасиву балансу).

Де Кабс.л - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк - грошові кошти, грн.;

Кд - короткострокові вкладення, грн.;

Σк.з - сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погаси¬ти свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 - 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгова¬ності, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Осно¬вою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими спожив¬чими якостями.[5]

ВИСНОВОК

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нор¬мативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і викорис¬товується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, не¬спроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресур¬си, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок ви¬користання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподат¬кування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборот¬них коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі па¬сиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарсь¬кому обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх викорис¬тання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джере¬лами формування оборотних коштів підприємства.

Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими паси¬вами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І роз¬ділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні ме¬тодики їх розрахунку.