Капітал. Виробничі фонди нематеріальні ресурси

В промисловості та інших галузях народного господарства існує певний порядок нарахування амортизації, якого слід дотримуватись на всіх підприємствах. Амортизації підлягають усі основні виробничі фонди, за винятком законсервованих елементів засобів праці. Амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів повинні справлятись впродовж часу, достатнього для відшкодування повної їх вартості (з урахуванням ліквідаційної вартості). З огляду на це існуючу на підприємствах практику нарахування амортизації протягом фактичного строку експлуатації основних фондів треба вважати економічно не виправданою.

Сутність капіталу

Капітал, як будь-яка економічна категоріяя, має свій речовий зміст і суспільну форму. У їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії. За такого підходу капітал – не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, за якого знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласненням частини чужої неоплаченої праці.

Історичними передумовами виникнення капіталізму були товарне виробництво і розвинений товарний обіг.

В простому товарному виробництві обіг грошей відбувається за формулою Т – Г – Т, яка називається загальною формулою капіталу. На перший погляд купівля і продаж товарів – беззмістовне заняття бізнесмена. Це було б так, якби він купив товари на 3000 доларів, а потім продав і отримав ті ж 3000 доларів. Насправді ж власник грошей пускає їх в обіг для того, щоб через певний час о нього повернулася більша сума грошей, ніж їх було витрачено. Тому загальна формула капіталу може мати такий вигляд: Г – Т - ГІ, де ГІ = Г + ( Г. Тобто авансована сума повертається до її власниика з певним приростом. Цей приріст або надлишок грошей називається додатковою вартістю. Вона позначається латинською буквою m.

Рушійним мотивом обігу грошей як капіталу є збільшення їх авансованої суми або привласнення підприємцем додаткової вартості. Останнє стає можливим тоді, коли гроші знову і знову надходять в обіг і кожного разу приносять додаткову вартість. Вартість при цьому набуває магічної здатності створювати більшу вартість. Отже, капітал – це вартість, яка приносить власнику грошей додаткову вартість.

Загальна формула капіталу містить у собі певну суперечність. Її суть полягає у тому, що капітал не може виникнути з обігу і одночасно поза обігом. Він повинен виникнути в обігові і одночасно не в обігові. За цих умов підприємцю необхідно купувати товари за вартістю, реалізовувати їх за вартістю і одержувати грошей більше, ніж він витратив. Для того, щоб розв’язати цю суперечність, необхідно з’ясувати виникнення додаткової вартості на основі дії закону вартості, не порушуючи його вимог. Тому необхідно проаналізувати соціально-економічний зміст таких елементів загальної формули капіталу, як гроші і товар.

Капітал – це само зростаючі гроші. Гроші самі по собі не є капіталом, вони можуть перетворюватися в капітал. Вони перетворюються в капітал, коли знаходяться на ринку продавця робочої сили і авансуються на її придбання.

Відомо, що товар має дві властивості – споживну вартість і вартість. Оскільки вартість товару є уречевлена в ньому суспільно необхідна праця, то вона не може бути джерелом додаткової вартості. Джерело додаткової вартості слід шукати в споживній вартості того товару, який придбає підприємець на ринку. Для цього йому необхідно знайти на ринку такий специфічний товар, споживання якого створювало б вартість більшу, ніж його власна. Таким товаром є робоча сила. Отже, головною умовою перетворення грошей в капітал є перетворення робочої сили в товар, предмет купівлі-продажу.

Щоб перетворити звичайні грошові знаки на капітал потрібно:

По-перше, виробник повинен вступити у зносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва.

По-друге, якщо його наявного капіталу не достатньо для організації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб взяти необхідну суму грошей у борг.По-третє, він повинен найняти необхідну кількість працівників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва, якщо цього потребують обсяги виробництва.

Отже, перетворюючи свої гроші в капітал, виробник повинен вступити в економічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні товари і послуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби для існування не за допомогою власної підприємницької діяльності, а шляхом найму за гроші.