Державне і договірне регулювання оплати праці
За сучасних умов в Україні держава має використову¬вати і такі важелі втручання в політику доходів і організацію заробітної плати, як ре¬гулювання коштів, що спрямовуються на оплату праці підприємствами-монополістами.
Отож держава має достатньо сильні позиції у визначенні політики заробітної плати, а важливим завданням держави і надалі має бути спри¬яння проведенню переговорів між основними соціальни¬ми силами суспільства з метою врегулювання соціально-трудових відносин, запобігання масовим трудовим конф¬ліктам.
2.2. Договірне регулювання оплати праці
Важливим елементом організації заробітної плати є її договірне регулювання. Воно є провід¬ною складовою системи соціального партнерства – системи правових і орга¬нізаційних норм, принципів, структур, процедур (захо¬дів), які спрямовані на забезпечення взаємодії між найма¬ними працівниками, роботодавцями, державними органа¬ми влади в регулюванні соціально-трудових відносин на національному, галузевому, регіональному, виробничому рівнях.
Метою соціального партнерства є досягнення соціаль¬ного миру в суспільстві, забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих і роботодавців, сприяння взаєморозумінню між ними, запобігання конфліктам і вирішення суперечностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку, підвищення життєвого рівня трудящих.
Гарантією ефективного функціонування механізму со¬ціального партнерства є чітке визначення інтересів кож¬ної з соціальних сил суспільства (держави, роботодавців, профспілки як захисники і виразники інтересів найма¬них працівників) розум¬ний розподіл ролей і відповідальності за визначення і ре¬алізацію спільної соціально-економічної політики.
Об'єднуючи потенціал держави, підприємців і профспі¬лок для досягнення соціального миру, система соціально¬го партнерства створює належні умови для економічного розвитку країни, позитивно впливає на формування і ви¬користання трудових ресурсів. Це відбувається через реа¬лізацію узгоджених економічних і соціальних програм, за¬безпечення гарантій у галузі оплати праці, робочого часу і відпочинку; регулювання ринку праці і створення умов для ефективної зайнятості; забезпечення згідно з угодами і договорами на виробничому рівні належних умов для ефективного використання трудового потенціалу.
Система соціального партнерства в Україні ще тільки започатковується, хоча основні її елементи (сфера дії, зміст колективних договорів і угод, сторони переговорів та їхні повноваження, періодичність переговорів і проце¬дури вирішення конфліктів тощо) вже визначені і закріплені рядом законодавчих актів, зокрема Законом України “Про колективні договори і угоди", Законом України “Про оплату праці", Кодексом законів про працю Укра¬їни а також Указом Президента України "Про національ¬ну раду соціального партнерства".
Система соціального партнерства в Україні передбачає проведення переговорів між основними соціальними сила¬ми суспільства та укладення угод і колективних договорів.
Угода, згідно з чинним законодавством, укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосто¬ронній основі.Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колектив¬ний договір може укладатися також у структурних підроз¬ділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.
В орендних, акціонерних, колек¬тивних, кооперативних підприємствах сторонами колек¬тивного договору є, з одного боку, уповноважений влас¬никами орган (правління, виконавча дирекція, рада то¬що), або керівник підприємства, а з іншого — колектив найманих згідно з трудовим договором працівників або уповноважений ними профспілковий чи інший орган.
На таких підприємствах працівники водночас виступа¬ють у двох ролях: співвласники майна і наймані працівники. Як співвласники майна вони мають право обирати керівний орган підприємства, брати безпосередньо участь в управлінні виробництвом, одержувати доход (дивіден¬ди) залежно від частки в колективній власності. Будучи одночасно найманими працівниками, вони мають вико¬нувати обумовлену трудовим договором роботу і одержу¬вати відповідну заробітну плату, обирати профспілковий чи інший орган, що представлятиме їхні інтереси, як най¬маних працівників.