Державне і договірне регулювання оплати праці

Принцип розмежування державного і договірного регулювання заробітної плати та визначення їх сфери і зміс¬ту закріплено в Законі України "Про оплату праці", від 20.04.95 з 1 травня 1995 р. (додаток 1). Відповідно до ст. 5 цього Закону організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; ге¬неральної угоди на державному рівні; галузевих, регіо-нальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

2.1. Державне регулювання заробітної плати

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" (ст. 5) до основних суб'єктів організації заробітної плати належать органи державної влади і місцевого самоврядування.

Сфера державного регулювання оплати праці відповід¬но до статті 8 Закону України "Про оплату праці" поши¬рюється на встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, за¬снованих на державній, комунальній власності, працівни¬ків підприємств, установ та організацій, що фінансують¬ся чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з пе¬реліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Роль держави у сфері заробітної плати повинна вияв¬лятися також в організації перспективних наукових дос¬ліджень і вивченні зарубіжного та вітчизняного досвіду;науково-методичному забезпеченні формування тарифної системи, удосконаленні тарифно-кваліфікаційних довід¬ників; проведенні єдиної політики щодо тарифікації ро¬біт; організації розробки нормативів трудових затрат на масові технологічні процеси тощо.

Одним із основних елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування мінімально¬го її рівня. Мінімальна заробітна плата, відповідно до За¬кону України "Про оплату праці", — це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, неквалі¬фіковану працю, нижче якого не може провадитися опла¬та за виконану працівником місячну, годинну норму пра¬ці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не вклю¬чаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенса¬ційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Розмір мінімальної заробітної плати згідно з Законом України "Про оплату праці" (ст. 9) визначається з ураху¬ванням:— вартісної величини мінімального споживчого бюд¬жету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;

— загального рівня середньої заробітної плати;

— продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Мінімальна заробітна плата, як визначено частиною другою ст. 9, встановлюється у розмірі не нижчому за вар¬тісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оплату праці" розмір мінімальної заробітної плати встановлюєть¬ся Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів, як правило, один раз на рік при затвердженні Державного бюджету України з урахуванням пропозицій, вироблених на переговорах представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укла¬дення генеральної угоди.

Розмір мінімальної заробітної питати переглядається за¬лежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тари¬фів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.

До державних норм і гарантій відносять також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, не¬робочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою не з вини працівника; за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, які молодші вісімнадцяти років за скороче¬ної тривалості робочого дня, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при пере¬веденні за станом здоров'я чи через вагітність на легшу нижчеоплачувану роботу, при різних формах виробничо¬го навчання, перекваліфікації або навчання інших спеці¬альностей; для донорів; при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях тощо.