Методи оцінки активів підприємства при реформуванні відносин власності
Найбільш проблематичним є питання вибору методики оцінки. Яку методику застосовувати в кожному конкретному випадку —вирішує оцінювач (ріелтер) залежно від мети і завдання щодо визначення вартості оцінюваного об'єкта. В світовій практиці використовуються три методи визначення вартості об'єкта в процесі його приватизації: 1) за собівартістю —затратний метод; 2) за поточними ринковими цінами —метод потенційної прибутковості або капіталізації доходу; 3) аналогів продажу.
На Україні історично склався і зараз використовується затратний метод. Проте з початком економічних реформ і переходом до ринкових відносин (зокрема, це пов'язано і з приватизацією), виникла необхідність застосовувати інші методи оцінки, що практикуються в зарубіжних країнах. Слід зауважити, що світовий досвід свідчить про неможливість застосування на практиці кожного окремо взятого варіанту оцінки. Тому пропонується при здійсненні оцінки об'єкта приватизації застосовувати паралельно всі методи з метою визначення більш реальної вартості.
Проте при використанні кожного з методів необхідно враховувати нормативно-законодавчу базу України, специфіку перехідного періоду до ринкових відносин, а що стосується оцінки об'єктів сільського господарства —особливості приватизації в цій сфері.
Для оцінки методом потенційної прибутковості необхідні: звіти про прибутки і збитки за період, що аналізується, і за квартали (місяці) поточного року; дані про затрати, які включаються в собівартість; дані про обсяги виробництва і реалізації продукції, що випускається підприємством; дані про ринкову вартість продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках; дані про маркетинг, конкурентоспроможність і перспективи реалізації продукції, що випускається підприємством.
Капіталізація доходу —це процес перерахунку потоку майбутніх доходів в єдину суму поточної вартості. Вартість майна, що оцінюється дохідним методом, визначається за формулою:
V = Д/k,
де: V —вартість;
Д —чистий оперативний дохід;
k —коефіцієнт капіталізації.
При цьому необхідно враховувати такі дані: 1) суму майбутніх доходів; 2) ачс отримання доходів; 3) тривалість часу отримання доходів.Поняття “коефіцієнт капіталізації”, повинно включати дохід на капітал і повернення капіталу. Дохід на капітал —це компенсація, яка повинна бути виплачена інвестору за цінність грошей із врахуванням факторів часу, за ризик та інші фактори, пов'язані з конкретними інвестиціями. Іншими словами, це процент, який виплачується за використання грошових коштів. Його називають також віддачею.
Повернення капіталу означає погашення суми першопочаткового вкладу і називається заміщенням капіталу [6, с.71].
Теоретично коефіцієнт капіталізації для поточного доходу повинен прямо або частково враховувати такі фактори: 1) компенсацію за безризикові, ліквідні інвестиції; 2) компенсацію за ризик; 3) компенсацію за низьку ліквідність; 4) компенсацію за інвестиційний менеджмент; 5) поправку на прогнозоване підвищення або зниження вартості активу.
Розрахунки методом капіталізації прибутку досить складні та трудомісткі і вимагають від ріелтерів, що здійснюють оцінку досконалого вивчення і аналізу фінансового стану підприємства, передбачень на макрорівні. І сьогодні, і в недалекому майбутньому такий метод в Україні застосовувати, на наш погляд, неможливо через інфляцію, кризу економіки, недосконалу законодавчу базу.
З розвитком ринкових відносин і процесу приватизації досить широко буде використовуватись, на наш погляд, метод прямого порівняльного аналізу продаж (аналогів). Цей метод оцінки ринкової вартості базується на даних про недавні угоди.
Оцінювач аналізує реальні ринкові угоди і порівнює об'єкти, за якими вони проводились, з оцінюваним об'єктом. Цей підхід ґрунтується на принципі заміщення. Передбачається, що раціональний інвестор або покупець не заплатить за конкретну власність більше, ніж обійдеться придбання іншої подібної власності, яка має таку ж корисність. Тому ціни, заплачені за подібні або співставні об'єкти, повинні відображати ринкову вартість оцінюваної власності.