Інвестиційна політика

Не менш важливою проблемою є пошук інвестиційних ресурсів, інакше процес становлення малих форм підприємництва буде надмірно тривалим. У держави достатніх коштів для цього немає і навряд чи вони будуть, але є державна власність. Представляється доцільним частина її не виставляти на аукціонах на продаж, а здавати малим підприємствам на конкурсній основі в довгострокову оренду (лізинг), при цьому пріоритет повинний належати підприємницьким структурам у регіонах зі сприятливим підприємницьким кліматом.

Залучення коштів приватних інвесторів у малий бізнес і зведення їхніх ризиків до мінімуму можливі тільки при використанні спеціалізованих фондів і відповідного законодавства, що регулює їхня діяльність. Одним з основних джерел залучення коштів у державні і регіональні фонди можуть стати капітали приватних інвесторів, аккумулируемые через облігаційні позики.

Однак облігації під малий бізнес не будуть ліквідними, а отже, і привабливими для часток, особливо іноземних, інвесторів, якщо малі підприємства не одержать податкових пільг. У противному випадку прибутковість (ліквідність) можлива тільки за рахунок побудови фінансових пірамід.

Для оцінки рівня привабливості інвестицій доцільно створити банк даних по підприємствах різних форм свбствен-ности. Основою банку даних покликана служити бізнес-карта, що повинна стати джерелом інформації про наявні можливості й умови інвестування в створення нових підприємницьких структур у кожнім регіоні, про невикористовувані виробничі потужності, об'єкти незавершеного будівництва, про транспортну інфраструктуру, вільних трудових і сировинних ресурсах.

Одним з елементів цілеспрямованої політики в сфері малого підприємництва повинне стати забезпечення її тісного зв'язку з процесом приватизації. У програмі приватизації необхідно врахувати можливості участі малого бізнесу. Доходи від приватизації потрібно направляти не тільки у федеральний фонд підтримки малого підприємництва, але й в аналогічні регіональні фонди, що могли б одержувати приблизно 20°про доход від реалізації регіональної і муніципальної власності. Крім того, як один з варіантів санації великих підприємств, приватизованих чи радикально реорганизуемых через їхнє банкрутство, повинна бути передбачена можливість їхнього перетворення в систему (об'єднання) малих підприємств.

Винятково важливою задачею є створення більш сприятливих умов для залучення іноземного капіталу до участі в процесі приватизації шляхом забезпечення відповідних гарантій і пільг малому підприємництву, включаючи надання права на володіння контрольним пакетом акцій.

Особливо актуальним є створення на прикордонних територіях міжрегіональних міждержавних консалтингових структур (бізнесів-центрів). Доцільність створення подібних структур повинна бути обґрунтована при підготовці відповідних міжурядових угод, таких же, як при формуванні фінансово-промислових груп. Необхідно забезпечити режим найбільшого сприяння для подібних структур. Зокрема, варто подумати про прийняття відповідних нормативних актів, що сприяли б діяльності подібних бізнесів-центрів.

Виробнича й інноваційна інфраструктура малого підприємництва

ельзя забувати і про створення визначених умов для самостійного завоювання ринкових ніш МП. Це особливо важливо, коли мова йде про МП, що діють у сфері високих технологій. Державна підтримка повинна бути орієнтована саме на такі підприємства і фірми, оскільки вони розташовують значним інноваційним потенціалом і мають реальні можливості нарощування обсягів експорту, насамперед нетрадиційного.

Розвитку малого бізнесу може послужити й інтеграція малих підприємств у виробничі мережі більш могутніх економічних структур, причому особливу роль у рішенні цієї проблеми могли б зіграти фінансово-промислові групи. Організаційні форми такої інтеграції найрізноманітніші: лізинг, франчайзинг, довгострокові контакти на постачання комплектуючих під визначені фінансові гарантії і т.д. Перевагою такого варіанта промислової організації є створення гарантованих ринків збуту для малого бізнесу, особливо в тих випадках, коли фінансово-промислові групи здійснюють прорив на експортні ринки.

Широке поширення мережі бізнесів-інкубаторів і інших інноваційних структур - інша умова успішного розвитку малого бізнесу в Росії. Ідея створення технопарковых і інкубаційних структур одержала заслужене визнання в усьому світі. Їхня важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу, удосконалюванні структури виробництва, підвищенні рівня зайнятості і добробуту населення була в останні роки неодноразово підтверджена світовою практикою. Саме тому в Росії через незрілість підприємництва і падіння інноваційних стимулів варто приділити особлива увага розробці законодавчих актів, що регламентують діяльність технопарків, а також розробці національної програми в області інноваційної політики з урахуванням конверсії.У відповідності зі своїми задачами технопарки здійснюють експертизу і добір інноваційних пропозицій, науково-технічних проектів і програм, спрямованих на створення і впровадження нової техніки і наукомістких технологій, а також оцінку рисковости цих пропозицій, сприяють у проведенні науково-дослідних робіт і передачі їхніх результатів у виробництво. Крім того, вони надають малим інноваційним підприємствам виробничі площі, устаткування для виконання науково-дослідних робіт, пропонують юридичні, фінансові, маркетингові, господарські й інші послуги, сприяння в правовому і комерційному захисті інтелектуальної власності.