Міжнародна підприємницька діяльність

Оцінювання вітчизняного партнера здійснюється за сукупністю показників, що характеризують:

1) рівень якості продукції її конкурентоспроможність на світовому ринку;

2) технічний рівень устаткування, наявність окремих будівель, споруд, вільних виробничих площ, що можуть бути зараховані до статутного фонду при його формуванні;

3) професійну підготовку і спеціалізацію персоналу, необхідного для забез-печення функціонування створюваного спільного підприємства;

4) місце розташування підприємства щодо постачальників сировини, на-півфабрикатів, комплектуючих, забезпечення транспортними комунікаціями;

5) можливий ринок збуту товарів (внутрішній і зовнішній), його обсяги, номенклатуру та прогнозну перспективу.

Пошук зарубіжного партнера.В першу чергу слід враховувати вихідні умови вітчизняного партнера, що може мати вже досвід роботи із зарубіжним партнером. Це сприятиме прискоренню розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, експортно-імпортної діяльності, поглибленню науково-технічної і виробничої кооперації з іншими зарубіжними фірмами. Діяльність можливих партнерів аналізують за певною системою показників. Для цього використову¬ють: прямі показники (величину активів і їх динаміку, частку власних чи позичених коштів, отриманий прибуток, чисельність працівників, кількість підприємств (філій, представництв фірми), обсяг зарубіжного продажу); опосе¬редковані показники (прибуток щодо поточних витрат виробництва, продук¬тивність праці, приріст продукції в розрахунку на одиницю інвестицій та ін.).

У результаті отриманого аналізу встановлюються (або припиняються) без-посередні контакти з зарубіжними партнерами і ведуться попередні перегово¬ри. Процес переговорів завершується підписанням протоколу намірів, в якому мають бути визначені й зафіксовані такі питання:

загальний обсяг виробництва, можливі обсяги поставок на внутрішній і зовнішній ринок;

розмір статутного фонду і часток учасників в ньому, співвідношення між власниками і позичковими коштами, можливий банк-кредитор;

забезпеченість місцевими кваліфікованими кадрами та можлива потреба у залученні іноземного персоналу;

форми і методи організації продажу готової продукції (виробів) та їх післяпродажне технічне обслуговування, його тривалість;

забезпечення трансферту прибутку іноземного партнера;

джерела надходження і напрямки використання іноземної валюти, у тому числі вільно конвертованої.

Можуть бути й інші питання. Деталізація їх щодо створення міжнародного спільного підприємства здійснюється в процесі підготовки техніко економіч –ного обґрунтування. Приблизні схема і його зміст подані в мал. 4.

У процесі підготовки установчих документів (проектів) слід усвідомити важливість ретельної розробки статуту спільного підприємства, в якому має бути визначено: предмет і цілі діяльності спільного підприємства, його місцезнаходження, склад учасників; розмір статутного фонду і часток парт¬нерів у ньому, порядок його формування; склад і компетенцію органів управ¬ління, порядок прийняття рішень та коло завдань, для розв’язання яких ви¬магається одностайність думки; порядок припинення діяльності (ліквідації) спільного підприємства.

Вищим органом спільного підприємства є рада, яка формується з осіб, при-значених його учасниками, тобто з громадян країн-учасниць. Керівництво поточною діяльністю спільного підприємства здійснює генеральний директор (ди¬рекція), який (яка) призначається радою. Керівником спільного підприємства може бути як представник одного із засновників, так і запрошений спеціаліст. Після завершення переговорів і підписання установчих документів прово¬диться реєстрація спільного підприємства у відповідній державній інстанції згідно з чинними законодавчими актами. Для реєстрації СП необхідні такі документи: