Структура і склад інформаційних систем підприємства

Вертикальні ринки. За багато років розробок систем управління підприємством у постачальників інтегрованих систем на Заході виробилася спеціалізація по вертикальних ринках, що пов'язана, у першу чергу, зі специфікою управління підприємствами в окремих галузях.

Основні розходження виникають між безперервним і дискретним/складальним типами виробництва. Прикладом першого типу виробництва може служити хімічна галузь, у якій використовуються поняття рецептури, змішування, температурні режими й ін., прикладом другого типу – автомобільна галузь, у якій використовується специфікація виробу, збирання, варіантність і ін.

Існують також досить сильні відмінності між іншими типами виробництва: масове і крупносерійне; дрібносерійне – збирання на замовлення, конфігурування на замовлення; одиничне – розробка на замовлення.

Така спеціалізація відбивається як у наборі функцій системи, так і в існуванні бізнес-моделей даного типу виробництва. Наявність вбудованих моделей для визначених типів виробництва відрізняє виробничі системи одну від іншої, у кожної з них є глибоко пророблені напрямки і функції, розробка яких тільки починається або взагалі не ведеться.

Орієнтація на визначені вертикальні ринки обумовлюється, у першу чергу, стратегією постачальника й історичних факторів розвитку компанії. Середні інтегровані системи звичайно охоплюють 5-7 вертикальних ринків, у той час як у постачальників великих інтегрованих систем їхня кількість може бути значно більшою.

Висновок

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені деякі висновки.

Структурні складові управління такі: 1) керуюча система, або суб'єкт управління — СУ; 2) керована частина, або об'єкт управління — ОУ; 3) інформаційна систе¬ма — ІC,

ІC — неодмінна складова у процесі організації управління — містить у собі такі основні частини: 1) сукупність економічних даних на відповідних носіях, ор¬ганізованих певним способом; 2) методи, способи, технічні засоби й технології збирання, об¬робки, зберігання, пересилання інформації та її надання користувачам.

Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інфор¬мації розрізняють ручні, механізовані та, у разі використання ав¬томатів, насамперед ЕОМ, автоматизовані ІC (АІС).

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечуваль¬ну частини (ФЧ та 3Ч), які, у свою чергу, поділяються на прос¬тіші елементи — підсистеми, котрі також припускають подаль¬ший поділ.

До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функ¬ціональні можливості, а саме: призначення, виконувані управлін¬ські функції та функції з обробки інформації.

До ЗЧ системи належать об'єкти (матеріальні та інші засоби, інструментарій), з допомогою яких виконуються функції систе¬ми, тобто реалізується функціональна її частина.

Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кож¬на з яких об'єднує певний вид ресурсів, а також умови їх організації.

Інформаційні технології допомагають керівникам промислових підприємств у вирішенні різних складних задач, таких як виробниче планування і управління, маркетинг і збут, управління запасами, облік і управління фінансами тощо.

Можна умовно виділити наступні класи систем: локальні системи (системи для малого бізнесу), фінансово-управлінські системи, середні інтегровані системи, великі інтегровані системи, спеціалізовані системи.Безумовно, ніякі інформаційні технології не здатні вирішити весь комплекс різноманітних управлінських проблем. Проте, є багато областей, у яких вони є незамінним помічником менеджера. Наприклад, саме вони дозволяють вирішити проблему вірогідності, оперативності і регулярності управлінської інформації, що дає можливість керівникам вищої, середньої і нижньої ланок приймати більш ефективні рішення.