Правове регулювання підприємницької діяльності

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава: на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності; відповідно до статті 12 цього Закону сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів; здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг; надає підприємцям цільові кредити; подає підприємцям інші види допомоги.

3. Статут підприємства

Будь-яке підприємство (добровільне об'єднання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють його індивідуальну (їхню сукупну) діяльність, взаємо¬відносини з іншими суб'єктами господарювання. Статут має відпо¬відати основним положенням закону України про підприємства; його затверджує власник (власники) чи засновник (засновники) підприємства (добровільного об'єднання підприємств), а для дер¬жавних підприємств — власник майна за участю відповідного тру¬дового колективу.

У статуті підприємства визначаються: його точне наймену¬вання та місцезнаходження; власник (власники) або засновник (засновники); основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виборних органів; джерела та по¬рядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існу¬вання.

У найменуванні підприємства треба відобразити його конкрет¬ну назву (завод, фабрика, майстерня тощо), вид (приватне, колек¬тивне, державне, акціонерне товариство) тощо. У статуті має бути визначено орган, що має право репрезентува¬ти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо). До нього можна вклю¬чати положення, зв'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові взаємини, які виникають на підставі членства; про по¬вноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо.

4. Колективний договір

На підприємстві важливу соціальну роль відіграє колективний договір — угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи вповноваженим ним органом), що укладається (уточ¬нюється) щорічно і не може суперечити чинному законодавству України.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові та еко¬номічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власни¬ком) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. Колективний договір, як правило, складається зі вступної частини, що знайомить трудовий колектив із напрямками розвитку та вдос¬коналення виробництва (діяльності), умов праці і культурно-побу¬тового забезпечення працівників, а також кілька розділів із конк¬ретними зобов'язаннями адміністрації за основними напрямками діяльності колективу.У колективний договір включають зобов'язання щодо поліп¬шення умов праці та стану довкілля; заходи для забезпечення зростання продуктивності праці та її оплати, професійної підго¬товки й підвищення кваліфікації кадрів, соціального захисту пра¬цівників підприємства. Значне місце у колективному договорі займають зобов'язання в галузі будівництва житла, будинків відпочинку, санаторіїв, медичних та дошкільних установ, спортивно-оздоровчих комплексів. Колективний договір включає також окремий розділ, що визначає порядок участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо таке передбачене статутом.

Сторони, які уклали й підписали колективний договір, повинні періодично (не менше двох разів на рік) взаємозвітувати про його виконання на зборах (конференції) трудового колективу.

Висновок