Правове регулювання підприємницької діяльності

Підприємство має право створювати свої філії (представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи) з поточними й розрахунковими рахунками в банку.

Кожне створене підприємство підлягає державній реєстрації за місцем перебування у відповідному виконавчому комітеті Ради народних депутатів за певну плату. Для цього підприємство подає органу місцевої влади заяву, рішення засновника про створення, статут та інші визначені Кабінетом Міністрів України документи. Дані про державну реєстрацію повідомляються Міністерству еко¬номіки і Держкомітету статистики, саме підприємство заноситься до державного реєстру України згідно зі своїм ідентифікаційним цифровим кодом.

Підприємство може бути ліквідоване (реорганізоване) у випад¬ках: прийняття відповідного рішення власником майна, визнання його банкрутом, заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, створюваною власником або вповноваже¬ним ним органом, а за банкрутства — судом чи арбітражем. Про таку акцію повідомляється в пресі з визначенням строків претензій до підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно такого підприємства, розраховуватись з кре¬диторами, скласти й передати власнику ліквідаційний баланс. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з момен¬ту виключення його з державного реєстру України.

Загальні принципи управління підприємством і самоврядування трудового колективу.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його статуту на засаді поєднання прав власника майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Управлінські права можуть бути делеговані раді підприємства (правлінню). Вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори (кон¬ференція) власників майна, а виконавчі функції здійснює правління.

Підприємство самостійно визначає структуру управління, вста¬новлює штати функціональних, виробничих та інших підрозділів. Власник безпосередньо наймає (призначає, обирає) керівника підприємства. З керівником укладається контракт (договір, угода), що визначає строки найму, права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення та звільнення з посади. Керів¬ник призначає на посаду й звільняє з неї своїх заступників, керів¬ників і спеціалістів структурних підрозділів підприємства.Трудовий колектив підприємства діє (господарює) за принципа¬ми самоврядування. Це означає, що він має конкретні повноважен¬ня щодо вирішення широкого кола питань з господарської та со¬ціальної діяльності підприємства. Зокрема трудовий колектив з пра¬вом найму працівників розглядає, затверджує або бере участь у вирішенні питань, що стосуються: проекту колективного догово¬ру; надання соціальних пільг певним категоріям персоналу; моти¬вації продуктивної праці, клопотання про представлення праців¬ників до урядових нагород. Трудовий колектив підприємства, де частка держави або місцевого органу влади у вартості майна пере¬вищує 50 відсотків, має право спільно із засновником або власни¬ком розглядати зміни у статуті підприємства й доповнення до ньо¬го, визначати умови найму керівника підприємства; приймати рішення про здачу підприємства в оренду, його вступ до якогось добровільного об'єднання або вихід з нього, про створення нових підприємств на базі окремих структурних підрозділів.

Формування й використання майна підприємства.

Майно підприємства становлять матеріальні активи та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в його само¬стійному балансі і яке належить підприємству за правом власності або повного господарського відання (володіння, користування і роз¬поряджання ним на свій розсуд). Джерелами формування майна підприємства служать: грошові й матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції, інших видів господарської діяль¬ності, від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; ка¬пітальні вкладення, дотації з державного й місцевого бюджетів; над¬ходження від роздержавлення та приватизації власності або від придбаного майна іншого підприємства (організації); безплатні або доброчинні внески підприємств, організацій та окремих громадян.

Підприємство, якщо інше не передбачене його статутом, має право (з дозволу власника) продавати, здавати в оренду, обмінюва¬ти, передавати безплатно в тимчасове користування іншим підприє¬мствам і громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності. Воно може також випускати й продавати власні цінні па¬пери, купувати їх у інших юридичних осіб. Підприємству дозво¬ляється за певну плату або на пільгових умовах володіти й користуватися землею та іншими природними ресурсами. При цьому його обов'язком є своєчасне здійснення природоохоронних заходів (зде¬більшого власним коштом). У разі банкрутства підприємства фінан¬сування таких заходів провадиться за рахунок коштів від продажу його майна, а за браком таких — з бюджету відповідного органу місцевої влади або держави.