Оплата праці

5. Зміна цін на споживчі товари призводить до зростання затрат на відтворення робочої сили, і як наслідок, ставки заробітної плати.

Неринковими чинниками впливу на ставку заробітної плати є такі:

• державне регулювання заробітної плати (встановлення мінімальної заробітної плати, рівня гарантованих компенсаційних доплат, заходи з регулювання зайнятості та захисту внутрішнього ринку);• взаємовідносини роботодавців з профспілками (регулюються відповідними колективними договорами і угодами).

Започаткований з січня 1992р. перехід до ринкових методів господарювання і багатоукладної економіки не приніс бажаного поліпшення роботи підприємств та галузей матеріального виробництва. Більш того, офіційно проголошена політика довільного формування заробітної плати і ціноутворення призвела до обвальних процесів у фінансовому обігу держави, загального руйнування системи стимулювання.

Головною умовою успішного переходу від політики руйнування до політики розбудови є формування якісно нової, сучасної структури суспільних відносин, в якій послідовно і цілеспрямовано повинен стверджуватися принцип пріоритетності трудової, виробничо-відтворювальної діяльності, що повинна базуватися на комплексному використанні матеріальних і соціальних важелів стимулювання і мотивації праці. Комплексна програма відродження пріоритетної ролі трудової діяльності у суспільних відносинах розглядається як загальнонаціональне завдання. При цьому важливо дати чітке наукове визначення поняття "праця" та обґрунтувати його соціально-економічну сутність в умовах ринкового ведення господарства.

У марксистсько-ленінській економічній теорії "праця" розглядається як доцільна діяльність людини, спрямована на "видозміну та пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб". У такому визначенні чітко простежується матеріалістичний підхід до тлумачення данної категорії та розуміння праці як діяльності, пов'язаної з виробництвом матеріальних благ. Відповідно всі інші види людської діяльності відносяться до "невиробничої", тобто духовної сфери.

Сучасна економічна теорія, що будується на визнанні двох єдностей — матеріального та духовного життя людини — обумовлює необхідність ширшої інтерпретації поняття "праця" і більш сучасної постановки його цілей і критеріїв. Враховуючи, що загальновизначальною основою еволюційного прогресу людського суспільства є розвиток продуктивних сил і удосконалення суспільних відносин, саме ці об'єктивно історичні закономірності слід використовувати як визначальні критерії для оцінки корисності та доцільності того або іншого виду діяльності людини.

Отже, сучасне поняття категорії "праця" можна сформулювати як розумну розбудовчу діяльність людини у різних сферах громадського життя, що спрямована на стійкий розвиток продуктивних сил та еволюційне удосконалення суспільних відносин.

Безальтернативною основою виживання і відродження держави є мотивація людей до праці на основі повсякденно діючої системи різноманітних стимулів.

У нормалізованій соціально-політичній атмосфері мотивація праці повинна служити відлагодженим, постійно діючим механізмом формування економічних та соціальних переваг і пріоритетів сумлінної виробничо-відтворювальної та іншої суспільне корисної діяльності усіх соціальних верств населення. Такий механізм треба розглядати як невід'ємний складовий елемент внутрішньої структури суспільних відносин, втілений в структурну систему розподілу матеріальних благ залежно від трудового внеску кожного громадянина у створення сукупного соціального продукту.

Заробітна плата як одна з найважливіших економічних категорій повинна виконувати низку функцій, що тісно пов'язані з принципами її організації (див. схему 2):

Проте в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні заробітна плата не виконує в повному обсязі всі вказані функції. Отже, виникає потреба кваліфікованого комплексного розв'язання проблем раціональної побудови оплати праці на основі взаємодії всіх вказаних функцій з урахуванням трансформаційних перетворень в суспільстві.

Стимулююча функція оплати праці визначається провідною роллю заробітної плати у формуванні вартості створеного продукту і стимулюванні високоефективної виробничо-розбудовчої діяльності всіх категорій виробників. Виконання вимог даної функції сприяє постійному зростанню кваліфікації та професійної майстерності кожного учасника виробництва, встановленню залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів праці.