Класифікація організаційних форм інформаційного бізнесу

Державними є підприємства, засновані на державній власності. Значну частину організаційних форм ІБ складають великі державні ОЦ (Держкомстату України, інших міністерств і відомств, ОЦ держадміністрацій тощо). В останні роки вони зазнали суттєвих змін. Передусім це стосується їх організаційної структури, номенклатури робіт і послуг, техніки і технології, господарського механізму. Багато з них змінили форму власності через акціонування, (наприклад, ІОЦ Річфлоту, ГІОЦ Мінтрансу України та ін).(3) За національною належністю капіталу заведено розрізняти підприємства (фірми): національні — капітал належить підприєм¬цям своєї країни; іноземні — капітал є власністю іноземних підприємців повністю або в тій частині, що забезпечує їм необхід¬ний контроль; такі підприємства створюються у формі філій або дочірніх фірм і реєструються в країні місцезнаходження; змішані — капітал належить підприємцям двох або кількох країн; їх реєстрація здійснюється в країні одного із засновників такого підприємства. Якщо метою створення змішаного підприємства є спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним.

(4) Найбільш важливою є класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини, воно несе відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстроване як самостійне або як філія іншого підприємства (фірми). Форму одноосібних підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми.

Кооперативні підприємства (кооперативи) — це добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Їх характерною ознакою є особиста участь кожного у спільній діяльності, використання власного або орендованого майна. В економіці України функціонують два основних типи кооперативів: виробничі та споживчі кооперативи. Саме з кооперативного підприємництва по¬чинав, власне, розвиток інформаційного бізнесу, який полягав у створенні при ОЦ, що їхній господарський механізм був неефективним, кооперативів з розроблення проектів ІС, програм¬ного забезпечення, постачання та супроводу програмно-тех¬нічних комплексів тощо.

У державному секторі економіки однією з форм підприємницт¬ва є орендні підприємства. Оренда полягає у тимчасовому (на до¬говірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності. Об’єкта¬ми оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна. Підприємства такого типу є і в інформаційній сфері.

Виокремлювані за цією ж ознакою господарські товариства є об’єднаннями підприємців. У більшості країн з ринковою еконо¬мікою такі товариства залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за зобов’язаннями (повна чи часткова) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники цього товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а за недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Командитним є товариство, яке поряд із членами з повною відповідальністю включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є ак¬ціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства є акція — цінний папір без встановленого терміну обігу, який: свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства; підтвер¬джує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учас¬нику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах; закритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися лише між його засновниками.