Етапи розвитку інформаційної сфери економіки в Україні та їх характеристика

рішення про внесення в 1984 р. у Загальносоюзний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ) самостійної галузі — інформаційно-обчислювальне обслуговування (ІОО). Основою нової галузі згідно з прийнятим рішенням стали госпрозра¬хункові ОЦ та інші організації міністерств і відомств, що мають самостійний баланс і надають інформаційно-обчислювальні послуги підприємствам та організаціям. Їх об’єднання в самостійну галузь відбулося без адміністративного підпорядкування єдиному органу управління. Підприємства нової галузі підпорядковувалися тим міністерствам і відомствам, господарські об’єкти яких вони обслуговували (наприклад, Головний інформаційно-обчислю¬вальний центр Міністерства автомобільного транспорту України підпорядковувався цьому ж міністерству).

Разом із самостійними підприємствами інформаційно-обчис¬лювального обслуговування — ОЦ різних типів цим видом діяльності займалися й структурні утворення, такі як відділи АСУ підприємств, ОЦ, що знаходилися на балансі підприємств, науково-виробничих і виробничих об’єднань, науково-дослідних інститутів, конструкторських, проектних та інших організацій, лабораторії, кафедри, відділи тощо. Оскільки ці структурні утво¬рення не мали статусу юридичної самостійності, вони не увійшли до галузі інформаційно-обчислювального обслуговування. Станом на момент виділення галузі їх кількість становила 92,1%, а питома вага на 1.01.1994 р. — 86,2% від загальної кількості підприємств, зайнятих ІОО в Україні.

На цьому етапі проводиться значна робота з поліпшення господарського механізму діючих ОЦ. Багато з них отримали статус юридичної особи, були переведені на госпрозрахунок, а отже, увійшли до галузі ІОО. Як результат — поліпшилася їх робота.У цей же період починається організаційне оформлення нової специфічної галузі народного господарства, пов’язаної з використанням ОТ — галузі виробництва програмних засобів. Спеціальною постановою Уряду на Міністерство приладобудування, засобів автоматизації та систем управління покладаються функції провідного міністерства з розроблення, виробництва та супроводу прикладних програмних засобів, створюється міжгалузевий фонд програмних засобів («Центрпрограмсистем», м. Твер (Калінін)) і регіональна мережа організацій з розроблення, виробництва та супроводження загальносистемних і прикладних програмних засобів ОТ.

Так поступово сформувалася специфічна частина суспільного виробництва — інфраструктурна сфера використання ОТ, інформаційних технологій, що її склали декілька типів спеціалізованих організацій, діяльність яких пов’язана із:

створенням автоматизованих систем управління різного призначення (за сучасною термінологією інформаційних систем);

упровадженням і технічним обслуговуванням ЕОМ і засобів ОТ;

виконанням робіт і наданням послуг зі збирання, зберігання, оброблення та видачі інформації користувачам;

виробництвом програмних засобів.

Сьомий етап (1986—1991 рр.) характеризується низкою організаційних рішень. У березні 1986 р. прийнято постанову Уряду про поліпшення координації робіт у галузі ОТ і підвищення ефективності її використання. Згідно з цією постановою було створено загальносоюзний Державний комітет з ОТ та інформатики (ДКОТІ), на який покладалася відповідальність за координацію всієї роботи зі створення, виробництва, використання та обслуговування засобів ОТ у народному господарстві.

З першого липня 1991 р. ДКОТІ було ліквідовано, а його функції передано Комітету з інформатизації Кабінету Міністрів СРСР. Після виходу України з СРСР ці функції покладено на Комітет з проблем науки і технологій Кабінету Міністрів України. Новий етап (з 1991 р. і по сьогодні) можна охарактеризувати як етап становлення інформаційного ринку. Інформаційний ринок — це система економічних, організаційних і правових відносин з купівлі-продажу інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. В Україні відбувається структурна перебудова галузі ІОО — створюються спільні підприємства, приватні, акціонерні компанії і фірми. Реорганізуються діючі ОЦ та інші структурні утворення. Створено Академію інформатики України і Національне агентство з питань інформатизації (НАІ) при Президентові України (1995 р.). У червні 1999 р, на основі НАІ, Держкомітету зв’язку та Головного управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України створено Державний комітет зв’язку та інформатизації України. Спостерігається стабілізація, і навіть зниження, кількості інформаційних структур, оскільки більшість з них не витримали конкуренції або виявилися неспроможними працювати в нових ринкових (а радше — кризових) умовах. Різкий спад попиту на інформаційні послуги в результаті погіршання фінансового стану державних підприємств та організацій і певна «холодність» щодо інформаційних послуг з боку комер¬ційних структур, які зрозуміли, що наявність інформації — необхідна, але недостатня умова успішної діяльності, змусив шукати нові шляхи розвитку інформаційної діяльності. Один із таких шляхів — розвиток організаційних форм інформаційного обслуговування на ринкових принципах господарювання.