Етапи розвитку інформаційної сфери економіки в Україні та їх характеристика

Історичний підхід до вивчення закономірностей розвитку будь-яких процесів чи явищ є надзвичайно поширеним, оскільки джерелом прогнозу можливого перебігу подій, розвитку процесу в майбутньому є знання минулого, його передісторії, знання закономірностей та законів розвитку тощо.

Аналізуючи етапи розвитку інформаційної діяльності в Україні, будемо звертати увагу в основному на економіко-організа¬ційні аспекти, проте не забуваючи, що лише 10 років Україна, як самостійна держава, може приймати рішення з цього та з усіх інших питань економічного та політичного життя країни.

В історії розвитку інформаційної сфери економіки України як галузі народного господарства заведено виділяти декілька етапів, що різняться організаційними формами використання обчислювальної техніки (ОТ).

На першому етапі (1949—1962 рр.) ЕОМ використовувалися в основному в наукових дослідженнях для автоматизації розрахунків. Умови для використання ЕОМ в управлінні економікою і технологічними процесами ще не склалися. Тому на цьому етапі застосування ОТ централізовано ще не планувалося, не було системи управління такими роботами.

Другий етап (1962—1964 рр.) поклав початок централізованому плануванню впровадження ОТ у народне господарство та використанню її для автоматизованого управління економіко-організаційними процесами. Було створено низку спеціалізованих підприємств з виробництва ЕОМ та обчислювальних цент¬рів (ОЦ):

Головний ОЦ Держплану СРСР;

ОЦ Центрального економічно-математичного інституту АН СРСР;

ОЦ деяких міністерств і відомств.

На третьому етапі (1964—1970 рр.) утворено органи, що керували створенням і використанням ОТ у народному господарстві:

відповідні відділи Держплану СРСР, Держкомітету з науки та технологій (ДКНТ);

головне управління обчислювальних робіт у ЦСУ СРСР і союзних республіках;

міжвідомча рада при ДКНТ і Президії АН СРСР з упровад¬ження математичних методів та ОТ у народному господарстві.

За цей період значно розширилася сфера використання ОТ для автоматизації процесів планування, обліку та управління, в наукових та інженерних розрахунках, автоматизації технологічних процесів у галузях народного господарства. У багатьох міністерствах і відомствах, на підприємствах, у науково-дослідних і науково-конструкторських організаціях були створені ОЦ і, відповідно, автоматизовані системи управління (АСУ) на їх основі.

Формуються науково-дослідні, проектно-конструкторські та технологічні організації, що спеціалізуються на роботах, пов’я¬заних зі створенням і впровадженням ОТ.

Разом із тим мали місце й суттєві вади:

недостатньо контролювалося виконання завдань народногосподарського плану з впровадження ОТ;

недостатньо були налагоджені планування і координація науково-дослідних, проектних і конструкторських робіт;

не було врегульовано фінансування їх.

Четвертий етап (1970—1976 рр.) характеризується формуванням державного підходу до використання ОТ. У 1970 р. було прийнято рішення про створення загальнодержавної системи збирання та оброблення інформації для потреб обліку, планування та управління народним господарством (ЗДАС) як сукупності взаємодіючих АСУ різного призначення.