Товар і його властивості
Отже, вартість - це відносини між товаровиробниками, які прикриті речовою оболонкою.
§20 ТЕОРІЇ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЦІННІСТЬ ТОВАРУ
Визначення цінності товару в матеріально-речовій формі, формі послуги чи інформації - одне з головних завдань економіч¬ної теорії, яке намагаються вирішити економісти різних шкіл і на¬прямів впродовж усієї свідомої історії людського буття.
Підходів до визначення цінності товару багато. Кожний з них грунтується на певній теорії, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, чинників виробництва, інформативна.
ТЕОРІЯ ТРУДОВОЇ ВАРТОСТІ
Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть Цлькість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія, на Ікііі він заснований, - вартісної.
Основи вчення трудової теорії вартості заклали англійські еконо¬місти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Проте найповніше її розробив (. Маркс. Розкриваючи еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча вона реально й існує, безпосередньо не сприймається, І виявляється лише у мінових відносинах. Товар набуває форми Іартості лише при зіставленні з іншими товарами.
У своєму розвитку форма вартості товару аж до появи грошової [юрми вартості проходить кілька етапів.
Першою формою вартості є проста, одинична або випадкова. Зона виникла на ранньому етапі розвитку людського суспільства, оли ще не сформувався суспільний поділ праці. Обмін мав епізо-ичний характер і відбувався за такою формою: Т1 - Т2. При цьому Т1 міг бути рибою, а Т2 - м'ясом. Такий обмін виникав між різними общинами, в однієї з яких був певний надлишок риби, а у другої - м'яса. Він був випадковим, нерегулярним, як і блага, що обмінюва¬вся в певній пропорції.У цьому міновому відношенні вартість риби виражена у м'ясі, цо означає: кожному товару належить різна роль. Роль першого ак-Гтивна, він відображує свою вартість в іншому товарі. Другому товару належить пасивна роль, оскільки він є засобом для вираження І вартості першого. Товар, що відіграє активну роль, знаходиться увідносній формі вартості, а той, якому належить пасивна роль, - у і еквівалентній. У одному акті обміну певний товар може бути лише у ; відносній або еквівалентній формі вартості.
Особливістю простої, одиничної або випадкової форми вартості було те, що роль еквівалента виконували різні товари.
Розвиток суспільного поділу праці сприяє зростанню її продуктивно¬сті, збільшенню виробництва різних благ для обміну, що призводить до розширення самого обміну, робить його регулярним, а не випадковим, одиничним. У цих умовах кожний товар може обмінюватися не на якийсь один, а на багато різних товарів. Так відбувається перетворення простої форми вартості на повну або розгорнуту. Вона має таку формулу:
Отже, Т1, (риба) може обмінюватися у певній кількості на м'ясо, борошно, полотно, молотки та інші товари, які стають його еквіва¬лентами.
Оскільки в процесі розвитку виробництва кількість товарів-екві-валентів, у яких знаходить вираження вартість Т1, (риба), зростає, то все більша кількість товарів відображує свою вартість у цьому то¬варі. Це призводить до того, що з усіх товарів виділяється якийсь один товар, що починає виконувати роль загального еквівалента в обміні. Так виникає загальна форма вартості, що має формулу:
За цих умов уперше всім товарам, що знаходяться у відносній формі вартості, протистоїть один загальний еквівалент. Його роль у різних народів виконували найрізноманітніші товари, але перевага у тій чи іншій місцевості віддавалася продуктам масового виробницт¬ва. Всі мали знати, яка цінність цього товару, оскільки він виконував роль загального еквівалента. Такими товарами були худоба, хутро, сіль, чай, дорогоцінні метали тощо.
Недоліком товарів, які виконували роль загального еквівалента, було те, що не кожний з них можна було поділити на певну кількість частин або без труднощів транспортувати, зберігати тощо. Через ці об'єктивні обставини розвитку виробництва і обміну функція загаль¬ного еквівалента закріпилась за золотом. Так виникла грошова фор¬ма вартості, яка має таку формулу: